Крик душі Катерини Васечко

Незвичну виставку побачила у місті Лева – у парку імені Івана Франка художниця з Ніжина Катерина Васечко на металевому паркані розвішала свої плакати, які написала у час війни. Хоча ще три місяці тому Катерина і гадки не мала, що настане такий час, коли доведеться ховатися від рашистських бомб і тікати світ за очі, рятуючи свою маленьку крихітку.

У цей тяжкий час художниця з «мирної творчості» взялася за роботу на тему війни. Бо, як зізнається, її життя розділилося на «до 24 лютого» та «після».

«До» малювала аквареллюдитячі ілюстрації, розписувала стіни та створювала авторські ляльки. А тепер її творчість стала іншою, та, попри все, Катерина продовжує вкладати у неї любов та віру у нашу перемогу.

Чому саме у Львові пані Катерина вирішила зробити виставку, художниця відповіла журналістці «ВЗ»:

«Бо я давно закохана у Львів. Тут багато іноземців, тож мені хотілося, щоб вони побачили нашу історію цієї жахливої війни».

- Як довго працювали над плакатами?

- Не можу сказати, що це праця, це, скоріше, крик душі. Я не планувала робити проєкт, а просто малювала з першого дня війни. 24 лютого мій ранок мав початися, як інші буденні ранки. Я повинна була йти на роботу, а доньку відвести у дитячий садочок. О 5-й ранку почула перший звук вибуху, за секунду вже вили сирени «швидких» і пожежних машин. Оскільки раніше нічого подібного не чула, тож відразу зрозуміла – почалася війна. Звісно, що ані на роботу, ані в дитячий садок ми не пішли. Мене огорнула паніка. Та й не тільки мене – панікував увесь Ніжин. Хтось біг у магазин скуповувати продукти, хтось на вокзал за квитками, вишикувалася черга біля банкоматів. Я не йшла нікуди і навіть не уявляла, що маю робити. Чомусь мені здавалося, що за день-два з’ясують усі питання, по телебаченню повідомлять, що усе добре – війни не буде. Тому вирішила залишитися вдома. Але про всяк випадок зробила маленьке бомбосховище у власному будинку. І коли знову оголосили повітряну тривогу, ми з донечкою знову спустилися у сховище. Було не на жарт страшно. Заспокоювалася тим, що малювала. З п’ятої вечора починалася комендантська година, не можна було вмикати світло, тож я брала планшет і просто малювала.

- Катерино, ви – художниця за освітою?

- Не маю вищої освіти. Закінчила училище культури імені Марії Заньковецької у Ніжині – факультет декоративного і прикладного мистецтва. До війни працювала там керівником гуртка. Останні два роки вчила дітей малювати.

- То ви лише плакати малюєте?

- Не тільки. Ілюструю дитячі книжки, розписувала стіни, протягом десяти років займалася авторською лялькою, мені пощастило мати персональні виставки не лише в Україні, а й за кордоном.