"Треба обробляти кожен клаптик землі"

Переконаний галицький фермер Іван Кільган

Фермер Іван Кільган зі села Великої Білини Новокалинівської територіальної громади Самбірського району вже не один рік успішно трудиться на землі.

Ази господарювання отримав під час навчання в аграрному виші Харко­ва, який закінчив понад 35 років тому. Відтоді пройшов серйозну школу професій­ного гарту, працюючи агрономом, головою колгоспу. А на початку 90-х став одним із пер­ших у районі одноосібників.

Сьогодні ж разом із синами Романом та Та­расом на орендованих у селян паях вирощує різноманітні сільськогосподарські культури. Біля в’їзду до села обабіч дороги зеленіє ози­ма пшениця, якої ґазда засіяв 400 га. Площа доглянута, без бур’янів. Рослини вже сфор­мували міцну кореневу систему й продовжу­ють успішну вегетацію.

«Вони мають усі умови для росту, ко­лосіння. Технологія обробітку, як бачите, дає плоди. Буде робота для комбайнів», – розповідає дбайливий чоловік.

Також зачаровує лан ріпаку, що тепер рясно цвіте. Звісно ж, їдучи в звичайне українське село, не кожен сподіваєть­ся бачити таку втішну картину, причому тоді, коли в країні триває війна.

Колись ці поля були зарослі чагарни­ками, бур’янами. На аукціоні Іван Степа­нович виграв право оренди. Бо вважає, що кожен клаптик української землі по­винен працювати на добробут. «Переко­наний: нам не потрібні інвестори, коли в Україні активно розвивається фер­мерство. Але йому необхідна така ж під­тримки, як за кордоном. Депутати мали б орієнтуватися на місцевого землероба», – зазначає ентузіаст.

Іван Кільган ознайомлений з досвідом іноземних аграріїв, бо відвідав 50 країн

Часто пригадує, як був на стажуванні у США: «Ми з американським фермером зайшли у Сенат, і всі сенатори з поваги до нас встали. Бо для них фермер – це ве­лика людина, від якої залежить не лише добробут суспільства, а й здоров’я нації. Вірю в те, що й українські господарі ма­тимуть таку ж пошану від суспільства».

Згадані міжнародні тури допомогли галицькому фермеру вивчити економіку сільського господарства.

«Можна мати золото, діаманти, але якщо нічого їсти, то золотий плуг у голо­дний рік вартий шматка черствого хліба», – переконаний пан Іван.

Сьогодні через звірства, які чинить в Україні путінська орда, до нас прикута увага всієї планети. Світ стривожений, чи не голодуватиме, бо наша країна є житницею конти­ненту. Високий імідж держави творять кон­кретні люди, котрі вміло доглядають землю, вирощують хліб. Тож віримо, що його буде достатньо.

Читайте також: Цього року червона малина може стати золотою...

Схожі новини