Передплатити

"Треба обробляти кожен клаптик землі"

Переконаний галицький фермер Іван Кільган


Іван Кільган постійно контролює свої посіви. Фото з домашнього архіву Івана Кільгана

Фермер Іван Кільган зі села Великої Білини Новокалинівської територіальної громади Самбірського району вже не один рік успішно трудиться на землі.

Ази господарювання отримав під час навчання в аграрному виші Харко­ва, який закінчив понад 35 років тому. Відтоді пройшов серйозну школу професій­ного гарту, працюючи агрономом, головою колгоспу. А на початку 90-х став одним із пер­ших у районі одноосібників.

Сьогодні ж разом із синами Романом та Та­расом на орендованих у селян паях вирощує різноманітні сільськогосподарські культури. Біля в’їзду до села обабіч дороги зеленіє ози­ма пшениця, якої ґазда засіяв 400 га. Площа доглянута, без бур’янів. Рослини вже сфор­мували міцну кореневу систему й продовжу­ють успішну вегетацію.

«Вони мають усі умови для росту, ко­лосіння. Технологія обробітку, як бачите, дає плоди. Буде робота для комбайнів», – розповідає дбайливий чоловік.

Також зачаровує лан ріпаку, що тепер рясно цвіте. Звісно ж, їдучи в звичайне українське село, не кожен сподіваєть­ся бачити таку втішну картину, причому тоді, коли в країні триває війна.

Колись ці поля були зарослі чагарни­ками, бур’янами. На аукціоні Іван Степа­нович виграв право оренди. Бо вважає, що кожен клаптик української землі по­винен працювати на добробут. «Переко­наний: нам не потрібні інвестори, коли в Україні активно розвивається фер­мерство. Але йому необхідна така ж під­тримки, як за кордоном. Депутати мали б орієнтуватися на місцевого землероба», – зазначає ентузіаст.

Іван Кільган ознайомлений з досвідом іноземних аграріїв, бо відвідав 50 країн

Часто пригадує, як був на стажуванні у США: «Ми з американським фермером зайшли у Сенат, і всі сенатори з поваги до нас встали. Бо для них фермер – це ве­лика людина, від якої залежить не лише добробут суспільства, а й здоров’я нації. Вірю в те, що й українські господарі ма­тимуть таку ж пошану від суспільства».

Згадані міжнародні тури допомогли галицькому фермеру вивчити економіку сільського господарства.

«Можна мати золото, діаманти, але якщо нічого їсти, то золотий плуг у голо­дний рік вартий шматка черствого хліба», – переконаний пан Іван.

Сьогодні через звірства, які чинить в Україні путінська орда, до нас прикута увага всієї планети. Світ стривожений, чи не голодуватиме, бо наша країна є житницею конти­ненту. Високий імідж держави творять кон­кретні люди, котрі вміло доглядають землю, вирощують хліб. Тож віримо, що його буде достатньо.

Читайте також: Цього року червона малина може стати золотою...