"Треба обробляти кожен клаптик землі"
Переконаний галицький фермер Іван Кільган
Фермер Іван Кільган зі села Великої Білини Новокалинівської територіальної громади Самбірського району вже не один рік успішно трудиться на землі.
Ази господарювання отримав під час навчання в аграрному виші Харкова, який закінчив понад 35 років тому. Відтоді пройшов серйозну школу професійного гарту, працюючи агрономом, головою колгоспу. А на початку 90-х став одним із перших у районі одноосібників.
Сьогодні ж разом із синами Романом та Тарасом на орендованих у селян паях вирощує різноманітні сільськогосподарські культури. Біля в’їзду до села обабіч дороги зеленіє озима пшениця, якої ґазда засіяв 400 га. Площа доглянута, без бур’янів. Рослини вже сформували міцну кореневу систему й продовжують успішну вегетацію.
«Вони мають усі умови для росту, колосіння. Технологія обробітку, як бачите, дає плоди. Буде робота для комбайнів», – розповідає дбайливий чоловік.
Також зачаровує лан ріпаку, що тепер рясно цвіте. Звісно ж, їдучи в звичайне українське село, не кожен сподівається бачити таку втішну картину, причому тоді, коли в країні триває війна.
Колись ці поля були зарослі чагарниками, бур’янами. На аукціоні Іван Степанович виграв право оренди. Бо вважає, що кожен клаптик української землі повинен працювати на добробут. «Переконаний: нам не потрібні інвестори, коли в Україні активно розвивається фермерство. Але йому необхідна така ж підтримки, як за кордоном. Депутати мали б орієнтуватися на місцевого землероба», – зазначає ентузіаст.
Іван Кільган ознайомлений з досвідом іноземних аграріїв, бо відвідав 50 країн
Часто пригадує, як був на стажуванні у США: «Ми з американським фермером зайшли у Сенат, і всі сенатори з поваги до нас встали. Бо для них фермер – це велика людина, від якої залежить не лише добробут суспільства, а й здоров’я нації. Вірю в те, що й українські господарі матимуть таку ж пошану від суспільства».
Згадані міжнародні тури допомогли галицькому фермеру вивчити економіку сільського господарства.
«Можна мати золото, діаманти, але якщо нічого їсти, то золотий плуг у голодний рік вартий шматка черствого хліба», – переконаний пан Іван.
Сьогодні через звірства, які чинить в Україні путінська орда, до нас прикута увага всієї планети. Світ стривожений, чи не голодуватиме, бо наша країна є житницею континенту. Високий імідж держави творять конкретні люди, котрі вміло доглядають землю, вирощують хліб. Тож віримо, що його буде достатньо.
Читайте також: Цього року червона малина може стати золотою...