«Олександр знімає ці відео для розрядки»

Воїна-танцюриста Олександра Коваленка з позивним “Хук” знає уже весь світ! Його відео у TikTok неабияк популярні. У час запеклої війни такі «антитривожні» відео як бальзам на душу... Про те, що надихнуло Олександра, який на передовій з 2014 року, вдатися до танців, я розпитала у його дружини-волонтерки пані Тетяни. Вона розповіла й про свій фронт — у тилу.

Спочатку у часи перепо­чинку Олександр танцю­вав сам, а тепер його під­тримують бойові побратими. Хлопці розминаються під світові хіти і нагадують: «Зброй­ні сили України до кінця будуть обстоювати інтереси своєї кра­їни, свого народу!». А нещодав­но Олександр записав душевне відео, яке нагадує, що за вікном – весна... “Мій рідний. Моя лю­бов. Кохаю. Чекаю. Вірю”, – на­писала під відео дружина Олек­сандра, Тетяна Руденька.

– Олександр знімає ці відео для розрядки, – каже Тетяна. – Він по життю активний, весе­лий, спортивний, енергійний. І люди почали дуже позитивно реагувати на його відео!

– Перше відео навіть не зга­даю, – веде далі Тетяна. – Я не дуже цікавлюся соціальними мережами. Якщо чесно, я спо­чатку і не знала, що він ці відео знімає. У TikTok мене немає. В Instagram я зареєструвала­ся тільки кілька тижнів тому. Олександр якось сказав: “За­реєструвався. Відосики викла­даю”. І все. А потім те відео, де він танцює, стало «вірусним»! Тоді купа людей почала на ньо­го підписуватися.

Відео розле­тілося не тільки Україною, його почали перепощувати й за кор­доном. Коли почалася війна, підписників у нього збільши­лося до мільйона. А потім мені хтось сказав: “Саша нове відео виклав”. Я заходжу у TikTok, а там уже понад 4 мільйони під­писників!

– Ці відео можна по кіль­ка разів переглядати. Ніби заряджають на перемогу! А весняне відео з квіточкою (на фото) та піснею Макса Бар­ських “Україна – це наша земля” дуже душевне...

– У нього виходить. Якось Сашкові так удається зняти, що люди так емоційно реагують.

– А з чого розпочалося ваше волонтерство?

Ще 2014 року ми з хлопця­ми-байкерами робили пікніки для поранених воїнів у шпита­лі. 2020-2021 роки були більш-менш спокійними. Поодино­кі прохання від хлопців, яких я знаю, в основному щодо до­рогої оптики. А коли почалася війна, ми зіткнулися з тим, що багато чого бракувало: бро­нежилетів, шоломів, теплові­зорів... Довелося “включитися у роботу. Ми точно знали, що треба купувати. Нам не дове­лося розбиратися, якого кла­су має бути «броня», шоломи, кровоспинні турнікети. Що має бути в аптечках. Який має бути тепловізор, монокуляр, при­ціл, квадрокоптери. Ми це все знаємо напам’ять! Якщо в ко­гось є лише тепловізори, а в когось лише “коптери”, обмі­нюємося.

Якщо немає сертифікації на “броню”, я жодних пропози­цій не розглядаю. У «броні» є класифікація. Четвертий клас і вище – для наших хлопців го­диться. Перший і другий клас – викинуті на вітер гроші... Де­які люди роблять для військо­вих якісь незрозумілі тактич­ні підсумки, неякісні турнікети. Люди їх розгрібають, бо це де­шево. Нехай я дорого заплачу за той самий турнікет, але він буде якісний, він врятує життя, і після нього не доведеться ам­путувати кінцівку... Є багато хо­роших фірм, які виготовляють тактичне спорядження. Чита­ла допис власника такої фірми: “Будь-ласка, заходьте до нас на сайт, ми виклали креслення”. Але треба ще мати розуміння, яка має бути тканина, нитка. Не можна взяти будь-яку тканину і пошити якісний підсумок. Він не для краси, а щоб тримався “магазин” із патронами. І боєць має бути впевнений, що ніде не порветься нитка, що він не ви­паде і не обірветься.

– Ви, по суті, все робите своїми силами?

– Так. Мені гірко відмовляти іншим. Але я чесно усім кажу: “У мене є підрозділи, яким до­помагаю. Я прямо від коман­дирів отримую потреби. І я їх “закриваю”. Одна волонтер­ка мене запитувала: “Що мені робити? У мене і звідти запи­ти, і звідти”. Я їй сказала: “Кра­ще візьми один підрозділ і його забезпечуй, ніж будеш цю до­помогу розпорошувати на купу різних підрозділів. І толку від цього не буде”.

Читайте також: 9-тирічний «шеф польової кухні» за зміну готує 300 канапок