Передплатити

Задумували у мирний час, а показали у час війни

Колишня львів’янка Зоя Скоропаденко організувала у Парижі виставку кераміки для допомоги Україні


Фото пресслужби Зої Скоропаденко

У центрі Парижа відкрилася виставка сучасної та давньої мистецької історичної кераміки, яку організувала українка Зоя Скоропаденко у співпраці із художньою галереєю The Meloy Art та об'єднанням митців, колекціонерів та кураторів мистецтва «Мистецьке коло Зої».

Виставка «О кераміка!» – одна із серії художніх виставок, організованих галереєю «The Meloy Art» та мистецьким товариством «Коло Зої», щоб знайомити європейську аудиторію з творчістю сучасних митців у діалозі з шедеврами відомих майстрів минулого з приватних колекцій.

«О кераміка!» задумувалася і готувалася у мирний час, коли заяви про широкомасштабний напад росії на Україну не були настільки серйозними. Однак подальший розвиток подій виявився набагато гіршим, ніж будь-які тогочасні прогнози.

Частину прибутку від виставки «О кераміка!» надішлють українському фонду «Повернись живим!» – на потреби української армії. Також «The Meloy Art» та «Мистецьке коло Зої» планують провести серію благодійних аукціонів для потреб притулків для тварин в Україні.

На виставці «О кераміка!» представлено роботи майстрів XVIII століття, таких як П'єр-Іннокентій Гімонно де ла Фортері, старих майстрів поселення Лігрон, що в долині Луара, майстрів XX століття, таких як Жан Маре (більш відомий як актор) і жінкою-керамісткою Мадо Жолен…

Спеціальний гість виставки – сучасний художник Клем Чемберс, який представив свою серію картин «Фрактали».

Не святі горщики ліплять!

Головною зіркою кераміки на виставці є легендарний гончар-самоук із Сарти П’єр-Іннокентій Гімонно де ла Фортері. 

Гімонно був лікарем-хірургом з медичної династії, він жив і лікував людей у місті Курсель-ла-Форе, за кілька кілометрів від Лігрона – тогочасного центру виробництва кераміки. Більшість його пацієнтів були керамістами з Лігрона, завдяки їм Гімонно і захопився мистецтвом. Він створював незвичну для того часу кераміку з дрібними людськими фігурками, екзотичними та домашніми тваринами.

За словами Зої Скоропаденко, сьогодні Гімонно є, мабуть, найвідомішим і найшанованішим керамістом з Лігрона, тому що, на відміну від комерційних гончарів, які ліпили горщики у промислових масштабах і рідко підписували свої роботи, П’єр-Іннокентій не тільки підписував, а й ставив дату на кожній роботі та створив унікальний фірмовий дизайн.

Збереглося лише 35 творів Гімонно. Більшість з них - у колекції Музею короля Беренджера в Ле-Мані, а також – у приватних колекціях.

На виставці у Парижі відвідувачі мають унікальну можливість помилуватися «Горщиком з куркою» Гімонно із приватної колекції.

Горщик з куркою. Гімонно.

Через триста років після Гімонно фермер із сусіднього міста Сабль-сюр-Сарт Бернар Вітур відкрив для себе світ кераміки. З ним сталося те ж саме, що й зі самим Гімонно: після побаченого Вітур купив мішок глини, піч – і взявся за роботу.

Його надихала творчість самоука із Курсель-ла-Форе. Професійному хірургові Гімонно добре вдавалися фігурки людей, пропорції людського тіла не були для нього секретом. Щось подібне міг би сказати про себе і Вітур: 60 років тому, в юності, він вивчився на м'ясника, тож згодом отримані навички дали йому добре розуміння форми. Усі його вироби зліплено вручну.

А два роки тому Вітур познайомився із сучасною українською художницею Зоєю Скоропаденко. Півтора року Скоропаденко та Вітур працювали над ідеями, малюнками, дизайном для серії творів. Відтак на виставці у Парижі експонуються перші керамічні вироби Скоропаденко-Вітура «Натхненні Гімонно»: горщики з фігурками фермерів, тварин та місцевими рослинами з Сартра.

Скоропаденко-Вітур. "Львівська кава".

«Фантомас» також ліпив шедеври

Окрім горщиків сучасних майстрів, відвідувачі виставки зможуть помилуватися роботами двох майстрів XX століття: Жана Маре та Мадо Жолен.

Відомий актор Жан Маре, який жив і працював у Валлорісі, наприкінці свого життя став яскравим керамістом з надзвичайним художнім почерком. Його темні та меланхолійні роботи контрастують з його життям кінозірки, яка врешті стала відлюдником. Його роботи часто мінімалістичні, але іноді фантастичні, як стрічка «Красуня і чудовисько», що принесла йому всесвітню славу.

Натомість робота Мадо Жолайн – радісна, в особливому стилі 1960-х років. Жолен мала свою студію у Парижі. Ще зовсім нещодавно професійним жінкам-художницям було надзвичайно важко стати відомими і впізнаваними, але зараз роботи Джолайн є дуже популярними у середовищі колекціонерів мистецтва.

Читайте також: «Художники – як рентген. Суть зла за фальшивою оболонкою бачать швидше, ніж політики…»