«Раз мені автомата не дали, то повоюємо словом»

Лише 1 березня відомий сценарист, актор і казкар Сашко Лірник бідкався, що хотів би розповідати діткам казки, але не уявляє, як це в умовах війни можна втілити у життя. «Дітки сидять у бомбосховищах. І нервують, і нудяться. Я можу розказувати казки телефоном. Або ще якось. Підкажіть, як це зробити?», - написав казкар на своїй сторінці у соцмережах. Його твори люблять не лише діти, а й дорослі.

Кожна казка побудована на історичному факті, герої Сашка Лірника — не вигадані, а справжні люди. Він — частий гість на передовій.

А вже наступного дня, 2 березня, у казкаря з’явилася маленька кіностудія, у якій він розповідав свою казку «Котигорошко». Саме розповідав, а не читав, бо він казок не читає. І так цікаво, що я аж сама заслухалася.

- Побачив у соцмережах пости батьків, у яких вони скаржаться, що діти у бомбосховищах нервують, плачуть, - розповів журналістці «ВЗ» Сашко Лірник. – Треба дітвору якось заспокоїти. Не знав, як це зробити. І раптом знайомий зателефонував, мовляв, маю апаратуру, можемо зробити пересувну телестудію. І от ми сьогодні спробували. Тішуся, що багато переглядів. І дивляться не лише діти, а й на блок-постах! Значить, буду продовжувати. Це буде таке моє телебачення. Автомат мені не дали, то буду воювати без автомата – словом. Це дуже потрібна річ. Буду робити те, що у мене добре виходить. Може, я не можу бігати, але ж хтось має і культурою займатися.

- А чому почали саме з «Котигорошка»?

- Це вже друга казка. А перша був «Пан Коцький» - про наших військових. Далі буду підбирати казки інші. Я вам більше скажу: вже маю багато замовлень. Вибиратиму такі казки, які підходять до теперішнього часу – «Іван-воїн», «Іван-побиван»… Буду підтримувати і дорослих, і дітей. Я ж казок не читаю, а розповідаю з голови. Імпровізую і адаптовую під теперішній час.

- Будете по дві казки записувати?

- Не можу сказати. Усе залежатиме від інтернету і мого здоров’я.

Читайте також: «Донечко, я знав, що ти виростеш патріоткою, і чоловіка собі обереш такого самого»