Сивочоле подружжя і на городі працює, й ікони вишиває

Творять в окремих кімнатах. Інколи, аби погово­рити-порадитись за робо­тою, сходяться в одну.

Якщо пані Люба займа­ється такою справою з дитинства, то господар захопився «жіночим» ремеслом лише два роки тому

Нудьгуючи довгими зимовими вечорами і спостерігаючи, як дружина ви­шиває, надумав спробувати й самому. Коли ж усе почало виходити (хоча й не з першо­го разу), зрозумів, що справа йому до душі.

Василь Іванович уже ви­готовив іменні ікони братові, дружині, п’ятьом онукам, доч­ці, котра живе у Польщі, іншій рідні. А ось бабуся гаптує пар­ні вінчальні ікони для внучок. Вишила вже чотири пари (усі різні), оздобила їх рамками, висвятила. Окрім того, в її ак­тиві – весільні рушники на іко­ни, під коровай. Насамперед творить їх онучці Оксані – сту­дентці Одеської академії, якою опікується із трирічного віку (бо батьки померли).

Оселя Філіпчуків уся у ви­шивках: рушники, скатертини, наволочки, серветки, доріжки, килими. А обійстя з ранньої весни і до пізньої осені по­топає у квітах. Вони супрово­джують Любов Іванівну ціле життя.

Коли жінці минуло сім десят­ків, почала вирощувати розсаду помідорів, перцю, баклажанів, капусти. Дещо плекає для себе, частину рослинок продає чи роздає.

Вас може зацікавити: На килимах оживають квіти та птахи

Зрештою, славиться подруж­жя ще й кулінарними таланта­ми. Пані Люба 33 рази була за головну господиню на весіллях! А Василь Іванович залюбки кот­лет насмажить, вареників налі­пить, голубців накрутить…

– Ми все життя в праці, – го­ворить пенсіонер. – Зараз ви­шиваємо, а як тільки блисне сонце, візьмемося за город, парники, теплиці.

Бо Люба сама «загорілася» доглядом за розсадою, і мене цим «запалила». Без роботи всидіти аж ніяк не можемо. Ру­хаємося – значить, живемо…

Читайте також: «У моїй першій роботі було використано 20 відтінків сірого»

Валентина Борзовець