Сивочоле подружжя і на городі працює, й ікони вишиває
Любові Іванівні Філіпчук повернуло на 76-й рік, а її чоловікові Василю Івановичу добігає 70-ка. Обоє захопилися вишивкою і вже дві зими проводять із голкою, бісером та тканиною
Творять в окремих кімнатах. Інколи, аби поговорити-порадитись за роботою, сходяться в одну.
Якщо пані Люба займається такою справою з дитинства, то господар захопився «жіночим» ремеслом лише два роки тому
Нудьгуючи довгими зимовими вечорами і спостерігаючи, як дружина вишиває, надумав спробувати й самому. Коли ж усе почало виходити (хоча й не з першого разу), зрозумів, що справа йому до душі.
Василь Іванович уже виготовив іменні ікони братові, дружині, п’ятьом онукам, дочці, котра живе у Польщі, іншій рідні. А ось бабуся гаптує парні вінчальні ікони для внучок. Вишила вже чотири пари (усі різні), оздобила їх рамками, висвятила. Окрім того, в її активі – весільні рушники на ікони, під коровай. Насамперед творить їх онучці Оксані – студентці Одеської академії, якою опікується із трирічного віку (бо батьки померли).
Оселя Філіпчуків уся у вишивках: рушники, скатертини, наволочки, серветки, доріжки, килими. А обійстя з ранньої весни і до пізньої осені потопає у квітах. Вони супроводжують Любов Іванівну ціле життя.
Коли жінці минуло сім десятків, почала вирощувати розсаду помідорів, перцю, баклажанів, капусти. Дещо плекає для себе, частину рослинок продає чи роздає.
Вас може зацікавити: На килимах оживають квіти та птахи
Зрештою, славиться подружжя ще й кулінарними талантами. Пані Люба 33 рази була за головну господиню на весіллях! А Василь Іванович залюбки котлет насмажить, вареників наліпить, голубців накрутить…
– Ми все життя в праці, – говорить пенсіонер. – Зараз вишиваємо, а як тільки блисне сонце, візьмемося за город, парники, теплиці.
Бо Люба сама «загорілася» доглядом за розсадою, і мене цим «запалила». Без роботи всидіти аж ніяк не можемо. Рухаємося – значить, живемо…
Читайте також: «У моїй першій роботі було використано 20 відтінків сірого»
Валентина Борзовець
