Ярослав Кардаш 20 років плекає яблуневий сад

Голова фермерського господарства «Ярко», що одночасно очолює Асоціацію фермерів та приватних землевласників Львівської області, Ярослав Кардаш раніше вирощував картоплю, овочеві й зернові культури. А протягом 2003−2004 років заклав у селі Звенигороді Львівського району яблуневий сад, використавши деревця інтенсивного типу відомих європейських сортів.

Тоді в Україні діяв 1-%-ний збір від реалізації алкогольних напоїв на роз­виток садівництва, виноградарства, ягідництва і хмелярства (згодом його ска­сували). Це було потужним стимулом до розвитку згаданих галузей.

«Наша зона підходить для смородини, суниці садової, аґрусу, порічок, а сьогодні й лохини. Садівництвом займається до­волі мало людей. Я ж полюбив цю справу змалку, читав спеціалізовану літературу, доглядав саджанці», — розповідає Ярослав Васильович.

Він стартував із двогектарної ділянки. Щороку насаджень більшало. Тепер площа займає близько 9 га.

«Висаджував кільканадцять сортів яблунь, починаючи від літніх і закінчуючи пізніми зимо­вими. У промислових садах рід­ко зустрінеш стільки різновидів. Мене, біолога за фахом, завжди цікавило різноманіття, тож ви­шукував сорти, що найбільше підходять для нашої місцевос­ті, — Топаз, клони Джонаголда, які в побуті називають йонами (червоні солодкі смачні яблу­ка). Садили на пробу Голден Делішес, Мутсу, Аріва, Райку та інші. Особливо добре зареко­мендував себе Айдаред, плоди котрого чудово зберігаються до весни.

Кажуть, наша зона не зовсім сприятлива для садівництва. Щоб досягти успіху, треба пра­вильно підібрати сорти, що не піддаються основним хворо­бам", — продовжує ентузіаст.

Деякі складнощі виникли зі шпалерами, бо пан Ярослав був першопрохідцем у цій справі (здається, крім Неслухівської дослідницької станції, тоді та­ким ніхто не займався).

«Ми шукали виробників стовпчиків, оцинкованого дро­ту, кілків (щоб підтримувати штамби). Виявилося, непросто знайти й підв’язки для дерев. Зрештою, їх і сьогодні немає в Україні, тож завозимо з Поль­щі», — зазначає чоловік.

Професійний садовий ін­струмент також доводиться ку­пувати за кордоном (у Голландії, Польщі, Угорщині). Без нього нереально працювати. Придба­ними там секаторами фермер користується із 2004 року, й жодного разу не виникало за­уважень.

Оскільки господар уже близько 20 років плекає сад, то запитую, чи потрібно замінюва­ти у ньому дерева.

На що той відповів: «Яблу­ня, приживлена на карлико­ву вегетативну підщепу М9 чи М26, не настільки довговічна, а, як кажуть у народі, — вироджу­ється, знижуючи врожайність. Тому сад вимагає оновлення. Тим паче, що я під час садіння не використовую фунгіциди, перейшовши на біопрепарати. В основному протягом сезону один-два рази обприскую мі­девмісними засобами (для за­хисту від чорного раку та інших бактеріальних хвороб).

Крім того, неабияке значен­ня має підбір сортів. Зокрема, Ренет Семиренка, Голден Делі­шес (його ще називають яблу­нею-грушею) не рекомендую садити у великих масштабах, бо сильно вражаються паршею та борошнистою росою через нестачу сонячного світла й те­пла".

Не обійтися у нашій зоні й без позакореневого піджив­лення кальцієм. Інакше плоди матимуть дефекти, гірчитимуть, погано зберігатимуться.

Аби уникнути проблем, мало посипати міжряддя крейдою, гіпсом чи обробляти вапном. Необхідні спеціальні засоби (бажано біо-), що містять каль­цій. Важливо, аби вони були свіжими (бо це, як правило, бактеріальні препарати) і не пе­ремерзлими.

«В інтенсивних польських са­дах обприскують практично що­тижня. Потужніші господарства навіть мають спеціалізовані комп’ютеризовані метеостан­ції, котрі видають на дисплей рекомендації, коли і чим скро­плювати. Я куштував таку про­дукцію. Часто смаки різних сортів зливаються, хоча зовні яблука красиві та ідеальні. Та й якість далеко не найкраща», — додає ґазда.

Ярослав Васильович поді­лився секретами зберігання. На своєму подвір’ї він збуду­вав із сендвіч-панелей неве­лике сховище. Торік його про­тестував. Сюди складатиме цьогорічний урожай, який ви­дався на славу.

Серед улюблених сортів на­зиває Топаз (кисло-солодкий, соковитий), Флоріну й Аріву (стійкі до захворювань, вирізня­ються хорошою лежкістю). Тим часом Райка і Богемія — більш осінні, або ранньо-зимові.

Нечасто садять у нас Айда­ред, бо плоди сильно пошко­джуються інфекціями та хворо­бами. Але його використовують як чудовий запилювач для ре­шти насаджень. За словами фермера, плоди цього сорту не дуже смачні, однак при пра­вильній агротехніці добре збе­рігаються до весни.

Читайте також: Горіховий король живе поблизу Львова