Змії на людей не полюють

У сільській місцевості люди звикли до змій, можуть спрогнозувати їхню поведінку, відрізняють, яка змія отруйна, а яка — ні. А от жителі міст, каже директор департаменту з питань цивільного захисту ЛОДА Ігор Туз, схильні панікувати — побачивши змію, відразу викликають рятувальників.

У 2018 році від укусів змій на Львівщині постраждало 38 людей (з них восьмеро — діти). Найбільше — у Сколів­ському районі: 27 постраждалих, з яких шестеро — діти. В інших районах було зафіксовано по одному випадку, у Мостиському — три. У 2019 році було повідо­млено про 51 випадок, із них 12 — діти. Найбільша кількість — у Сколівському районі (23, із них шестеро — діти). У Турківсько­му — 13 (з них шестеро — діти). У Бориславському — п’ять. В усіх інших — по одному випадку.

У 2020 році зареєстрована менша кількість випадків — 22, з них п’ятеро — діти: у Сколівсько­му районі — 12, з них двоє — діти, у Турківському — п’ятеро (з них також двоє дітей). Голова Львів­ського відділення Українсько­го герпетологічного товари­ства Тарас Гринчишин пояснює це тим, що минулого року через карантин люди менше бували на природі і, відповідно, їм випа­дало менше нагод зустрітися зі зміями. Насправді цих плазунів стає більше. Клімат в Україні змі­нюється (стає більш сухим), і це сприяє їх розмноженню. Оскіль­ки чисельність змій збільшу­ється, вони мусять шукати нові території для гніздування й жив­лення. «Біля людського житла, особливо якщо там є антисаніта­рія, різні відходи, звалища, купи дров і т.д., завжди є можливість знайти поживу, тих же мишей. Тому змії наближаються до лю­дей, але й люди наближаються до них, — каже знавець цих пла­зунів. — Мікрорайон Рясне-2 роз­будовується, підходить до лісу, і наразі це єдиний мікрорайон у Львові, де гадюки з’являються природним чином. У центр міста гадюки, полози та інші змії по­трапляють рідко. Переважно це стається, коли вони заповзають в автомобіль під час відпочин­ку людей на природі, ховають­ся там (можливо, гріються біля двигуна), приїздять у місто, ви­повзають і таким чином опиня­ються на міських вулицях».

Цього року на Львівщині було зафіксовано 34 випадки укусів змій, з них у дев’яти постражда­лими є діти: у Стрийському — 18 випадків (з них троє — діти), у Самбірському — 8, з них двоє ді­тей. «Обидва райони, — нагадав Ігор Туз, — входять у Сколівський та Турківський».

Як зазначив Тарас Гринчи­шин, найчастіше випадки укусів змій трапляються у місцях, де водяться ці плазуни, а це пере­важно ліси у гірській місцевості.

«Загиблих змій є значно біль­ше, ніж покусаних людей, — додає знавець змій. — Люди убивають „гадів“ і хваляться цим у соціаль­них мережах. Змії мають своє, чітко визначене місце в екосис­темі, у трофічних (харчових) лан­цюгах. Вони їдять одних тварин, їх їдять інші тварини. Скажімо, ті ж небезпечні для нас гадюки є хижаками щодо гризунів і таким чином позбавляють людей від цього малоприємного сусідства. Частина видів (у Львівській об­ласті це два види змій) занесені у Червону книгу України і їх зни­щення передбачає штраф у роз­мірі кількох тисяч гривень».

Як діяти, якщо ви побачили змію?

«Маємо три події: уявно не­безпечну, коли у дім заповзає вуж і максимальна небезпека, яку він створює, — це психологіч­ний дискомфорт; потенційно не­безпечну, коли ми зустрічаємося у природі з отруйною змією, але вона не обов’язково когось уку­сить; реально небезпечну, якщо така змія заповзає у людське по­мешкання, на територію дитячо­го майданчика, в якийсь дитячий заклад і т.д.», — перелічує Тарас Гринчишин. Наводить аналогію з відкритими люками: один обго­роджений, другий — ні, але роз­ташований у місці, де люди не ходять, а третій — знаходиться поряд із дитячим майданчиком. Зрозуміло, не треба довго чека­ти, поки у цей третій люк хтось впаде. «Небезпечна ситуація може призводити до нещасних випадків. Наголошую: може, але не обов’язково. Все залежить від поведінки самих людей і від тих заходів, які вживаються для усу­нення небезпеки. У 90% випадків тривога є абсолютно невмотиво­ваною», — підкреслює він.

Ігор Туз радить спершу сфо­тографувати змію на свій ґаджет і по Вайберу відправити фото рятувальникам, які й визначать, що це за тварина. Наголошує: три машини з повністю екіпіро­ваними рятувальниками не мо­жуть виїжджати тільки для того, щоб упіймати, а потім випустити на волю вужа, який взагалі не є отруйним.

«У Facebook є загальнодос­тупна група, яка називається „Жаби, ящірки та змії“ (її досить легко знайти). Там можна за­лишити допис із прикріпленою фотографією. Учасниками цієї групи є щонайменше десять хо­роших фахівців, які з легкістю можуть встановити, що це таке. Можливо, це мідянка або во­дяний вуж (їх люди найчастіше плутають із гадюкою), і якщо це так, то хвилюватися не потріб­но», — запевняє голова Львів­ського відділення Українського герпетологічного товариства. Нагадує: «Якщо побачили змію біля помешкання, спробуйте запам’ятати, куди вона сховала­ся, бо ви викличете фахівця, він приїде, а показати не буде що і навіть незрозуміло, де шукати. Отже, фіксуємо «що це», і фіксу­ємо, «куди воно сховалося».

Згідно з офіційною статисти­кою, протягом року в області тра­пляється у середньому 50 випад­ків укусів змій. Проте насправді, на думку Тараса Гринчишина, та­ких випадків є щонайменше вдвічі більше: «Чому так? Частина людей легко переносить укуси і не звер­тається по допомогу у медичні за­клади. Частина — звертається до народних цілителів (це річ, про яку майже не говориться, але вона іс­нує). Яка кількість смертельних випадків? Деколи говориться про те, що їх узагалі немає. Де­коли перебільшують. Мені (я цю ситуацію відстежую протягом 20 останніх років) відомо про три такі випадки. Безумовно, це трагедія для близьких цих людей, але якщо брати загалом, то у пересічного жителя Львівської області ризик бути укушеним гадюкою — один із 25 тисяч, а ризик загинути вна­слідок такого укусу — приблизно один з 15 мільйонів. Порівняйте це зі статистикою будь-яких інших нещасних випадків (на дорогах, на воді), і ви зрозумієте, що на­справді є небезпекою. Це як по­рівняти загиблих в автомобільних аваріях і в авіакатастрофах. Про останні ми частіше чуємо, але співвідношення — абсолютно не пропорційне».

«Якщо зустріч зі змією тра­пляється на природі, треба ро­зуміти, що це людина завітала у гості до змії, а не навпаки. Ця істота має право там жити, і вона цим правом користується. У цьо­му випадку з нею необхідно про­сто розминутися. Можна вияви­ти певний інтерес, зазнимкувати її, аби потім розповісти про цю пригоду близьким і знайомим, але робити це не обов’язково. У паніці втікати також не потрібно — достатньо просто легенько від­ступити», — інструктує фахівець, який спеціалізується на поведін­ці змій.

Додає: ця несподівана зустріч може відбутися на вулицях міс­та (минулого року було два такі випадки), біля помешкання, на території підприємства. Люди очікують, що буде якась реакція, але це питання у нашій держа­ві до кінця не врегульоване, як відповідні служби повинні на це реагувати.

«Вважається, що випадки контакту людини зі зміями по­частішали. Можливо, й так, але я припускаю, що ми просто часті­ше про них дізнаємося. Достат­ньо зробити розголос у соцме­режах — і випадок стає відомим широкому загалу», — висуває свою версію Тарас Гринчишин.

Що робити, якщо змія таки вкусила?

«Надайте ураженій кінцівці підвищене положення, — радить завідувач анестезіолого-ре­анімаційного відділення № 1 Львівської обласної клінічної лікарні Олег Півень. — Звільніть її від одягу, взуття та прикрас, які перешкоджають кровообігу. Якщо є можливість, прикладіть до місця укусу лід. Якщо під ру­кою є аптечка, дайте постраж­далому 1−2 таблетки ліків від алергії та відвезіть його до най­ближчого медичного закладу».

За його словами, змії, які во­дяться у нашому регіоні, не ви­магають введення протизміїної сироватки. Офіційно зареєстро­вана сироватка, яка дозволена до використання в Україні, за станом на сьогодні у лікувальних закладах відсутня. «Але у нас від­працьований алгоритм надання допомоги таким пацієнтам без застосування протизміїної сиро­ватки. Звісно, якщо змія втече з якогось тераріуму і вкусить лю­дину, то питання сироватки буде актуальним».

Тарас Гринчишин додав, що допомогу особам, яких укусила змія, зараз надають не лише в обласній, а й у районних лікар­нях, зокрема Сколівській. «Вве­дення сироватки ефективне у дуже короткий проміжок часу після укусу. Нещодавно через соцмережі шукали сироватку для хлопчика, якого після укусу змії госпіталізували у Рівненську обласну клінічну лікарню. Один лікар переконував, що треба негайно вводити малому сиро­ватку, інший казав, що ні. Через те, що медики не знали, що ро­бити, батьки почали панікувати і взялися шукати сироватку по знайомих. Вони були переко­нані, що дефіцит сироватки в Україні створили навмисно, що є у цьому корупційна складова. Я зателефонував у Західноукра­їнський спеціалізований дитячий медичний центр на Дністерській. Лікар повідомив, що спеціалі­зованої сироватки в Україні не­має (раніше використовували індійський препарат). Як згодом з’ясувалося, від моменту укусу минуло півтори доби, тобто вво­дити таку сироватку було вже за­пізно. Можливо, батькам треба було відразу відправити дитину у Київ».

Читайте також: Стартує сезон грибів… І отруєнь ними