Об’їхав увесь світ, а кохання знайшов у Пустомитах

Зімбабве, Ботсвана, Замбія, Південна Африка, Лесото, Бурунді, Танзанія, Швеція, Казахстан, Пакистан, Китай, Монако, Монголія, Парагвай, Єгипет… Це лише частина великого переліку країн, якими подорожував відомий тревел-блогер, бразилець Ігор Галлі (Igor Galli), який завдяки дружині Галині тепер живе у Пустомитах, що під Львовом. На зустрічі з людиною, яка обожнює подорожі (на його рахунку 156 мандрівок), веде про це свій блог та розповідає цікаві та важливі деталі про туризм, мала нагоду побувати журналістка «Високого Замку».

Зустріч із 39-річним мандрів­ником відбулася у межах свят­кування 580-ї річниці Пустомит в Арт-дворі міста. Перекладала дру­жина мандрівника Галина Галлі, мо­дерував зустріч депутат Пустомитів­ської міськради Андрій Жидачек.

Свої мандрівки Ігор Галлі, який по­дорожує впродовж 19 років, описує у книгах, про них розповідає у Ютубі, Інстаграмі. Охоче ділиться досвідом подорожування зі своїми теперішніми земляками — пустомитівцями.

Із львів’янкою Галиною Ігор позна­йомився майже два роки тому у Льво­ві, на латиноамериканських танцях. Нині жінка пригадує: «Ігор гарно тан­цює сальсу. Ми почали зустрічатися. Після виступу у клубі „Малевич“ він по­їхав в Африку подорожувати, а я приї­хала до нього через три місяці. Там ми пробули півтора року і повернулися в Пустомити».

Галина має у Пустомитах бізнес, займається вишивкою. Сюди вона переїхала зі Львова лише два роки тому — маленьке містечко зачарувало її своєю природою, людьми, просто­тою. Галина теж багато подорожува­ла, відвідала близько 40 країн, жила в Італії чотири роки. До речі, англійську мову Галина вивчила тільки з Ігорем. Коли вони зустрілися, її англійська була на нульовому рівні.

Ігор і Галя одружилися цього року. Щоправда, через карантин процес дещо затягувався, не могли пере­дати потрібні документи. Із Брази­лії їхала сюди мати Ігоря. Вони мали зустрітися в Мілані, аби разом при­їхати в Пустомити. Ігор купив кви­ток дещо раніше, бо мав владнати ще деякі справи. Поїхав, а на другий день Італію закрили на локдаун. Його мамі відмінили квиток, Галині відмі­нили квиток. Ігор застряг у Європі. Зміг виїхати у Францію, а звідти в Бі­лорусію, у Брест, що найближче до Львова. Вони жили півтора місяця у Бресті, лиш потім змогли поверну­тися додому. У вересні таки поїхали в Бразилію, де Галина познайомила­ся з Ігоревими батьками. Там пробу­ли чотири місяці.

Ігор любить Україну, її людей. Йому подобається українська куль­тура, звичаї, зокрема Водохреще. А ще йому подобаються Пустомити і пустомитівці — відкриті, активні. З ба­гатьма з них він знайомий, з усіма ві­тається. Живуть у центрі Пустомит. Магазин Галини на першому поверсі, а квартира — на останньому. «В Укра­їні йому подобаються наші дівча­та. „Вони найкрасивіші“, — повторює щоразу, відповідаючи на запитання, чим його приваблює Україна», — роз­повідає Галина.

Ігор хоче вкладати і свою працю у розвиток Пустомит. Нещодавно на зустрічі з головою Пустомитівської ОТГ Олегом Серняком домовилися про те, що Ігор буде проводити без­коштовні уроки англійської мови для двох груп двічі на тиждень. Уже з ве­ресня має намір розпочати заняття.

Тепер подружжя Ігоря та Гали­ни Галлі подорожує разом. «Він не просто подорожує країною, він від­відує всі міста, всі області, — розпо­відає Галина. — Ми зараз подорожу­вали Єгиптом, то об’їхали його весь. Звичайно, коронавірус вніс коректи­ви у наші плани. Однак як тільки від­кривається якась країна, ми відразу рушаємо туди. Наприклад, нещодав­но Пакистан відкрився. Також подо­рожуємо Україною. Ігор побував уже у всіх наших областях».

«Я родом з Центральної Бразилії, — розповів Ігор. — Моєю мрією було подорожувати світом. Але батьки не мали можливості платити за мої по­дорожі. Люди думають, що я бага­тий. Проте мені довелося важко пра­цювати, долати чимало проблем, аби досягти цілей, які я поставив перед собою. П’ять разів ламав руки, по­трапляв в аварії, подорожував після операції».

Те, що хоче подорожувати, Ігор зрозумів у віці 15 років. На той час уже знав усі країни світу, їхні столи­ці. Тоді ж задумався, що має зро­бити для того, аби здійснити свою мрію, тобто подорожувати світом. Насамперед почав вивчати мови — англійську, французьку, іспанську, італійську. Його рідна мова — порту­гальська. Також почав вивчати ту­ризм в університеті в Бразилії.

Потім пішов на роботу, аби отри­мати досвід. «Моя перша робота була в туристичній агенції у моєму місті, населення якого становить 2 млн осіб. Прийшовши туди, я запи­тав, чи можу працювати безкоштов­но. Таким чином я отримав першу роботу, а з нею — перший досвід», — розповідає мандрівник.

Мінімальну зарплату почав отри­мувати лише на своїй третій роботі. Його четверта робота була пов’язана з роботою з дітьми. «У моєму місті не було турфірми, яка би працювала з дітьми. Я був першим, хто її почав. На той час я вже мав машину, буди­нок, хороші гроші, але ще не подоро­жував», — зауважує Ігор. Саме тоді він вирішив залишити все і поїхати в Єв­ропу, щоб вивчити англійську мову.

«Десять годин на добу я працював офіціантом в Англії, — ділиться досві­дом мандрівник. — Рекомендую вам, коли ви молоді, працювати і заоща­джувати кошти. Тоді пізніше ви змо­жете насолоджуватися життям. Почав курити у 23 роки. Раніше ніколи не ку­пував сигарет. Перший раз спробував алкоголь у 25 років. Ніколи не витрачав грошей на дрібниці, завжди їх старав­ся зберегти».

За той час Ігор придбав кілька квар­тир у Бразилії, які тепер здає в орен­ду. Ігор поділився спогадами про те, як жив в аборигенському племені на Балі. Для того, щоб там перебувати, біла людина повинна отримати дозвіл. Коли був на Балі, зустрів дівчину з Ав­стралії. Вони закохалися. Вона була викладачкою англійської мови у пле­мені і запитала Ігоря, чи не хоче він по­жити у племені. Відповів: «Чому б і ні». І спитав, що для цього потрібно зроби­ти. У відповідь пролунало: «Ти повинен одружитися». Юнак погодився, зара­ди цього змінив свій план подорожей і почав жити у племені. Мандрівник роз­повів про деякі правила племені. На­приклад, зять і теща не можуть спілку­ватися між собою. Так само не можуть спілкуватися брати і сестри, щойно їм виповниться 13 років. Вони навіть не можуть залишатися наодинці в одній кімнаті.

Після життя у племені придбав квиток до Бразилії. У дружини був квиток з Амстердама. Вона загину­ла у 2014 році в індонезійському лі­таку «Боїнг 777», який був збитий ро­сійським «Буком» неподалік Тореза на Донеччині… «Відтоді я не пере­став подорожувати, літати літаками. Втративши кохання в Україні, я зу­стрів його тут же, коли через 5 років повернувся у Донецьк на поминаль­ну церемонію. Після неї приїхав до Львова і зустрів Галю».

Найстрашнішим у своєму житті мандрівник вважає переліт із Лівії до Іраку. Коли підлітали до Іраку, поча­лася страшна турбуленція, пасажири почали кричати, плакати, думали, що розіб’ються. Ще однією мандрівкою, яка запам’яталася на все життя, була подорож до Марокко. Ця країна стала першою, яку мандрівник відвідав після Європи. На той час йому було 25 років, він ще не мав великого досвіду у подо­рожах. Було лячно, адже знав, що в тій країні можуть викрасти людину, вбити. Однак усе обійшлося.

Мандрівник переконаний, що подо­рожування не залежить від того, скіль­ки грошей ти маєш. Коли дуже хочеш подорожувати, гроші з’являються. Наприклад, у Киргизстані він зустрів 22-річну дівчину зі Швеції, вона подо­рожувала велосипедом, була у Туреч­чині, Ірані. Мала лише велосипед і на­мет. Гроші економила ще й завдяки тому, що продукти купувала тільки у су­пермаркетах. «Гроші тобі дають тільки комфорт. Коли маєш гроші, то ночуєш не в наметі, а в готелі, їдеш не велоси­педом, а летиш літаком. Але подоро­жувати — значить бути сміливим, а не мати гроші», — переконаний Ігор Галлі.