«Пацієнти думають, що є чарівна таблетка, яка все вилікує, але такої таблетки не існує»

Як розповів завідувач інфарктного відділення Львівського обласного кардіоцентру, лікар-кардіолог — з 24-річним стажем, кандидат медичних наук Олександр Децик, ускладнення з боку серцево-судинної системи, як правило, виявляють у пацієнтів, які вже мають хронічну серцево-судинну патологію.

«Майже у кожного другого спостері­гаємо загострення стенокардії, серцевої недостатності, порушень ритму (екстра­систолії, пароксизмальні тахікардії) та про­відності (передсердношлуночкові блокади різного ступеня важкості), миготливої тахі­аритмії», — перелічує лікар. Загострюється й артеріальна гіпертензія — навіть якщо до цього людина хворіла легко.

«Covid-19 вражає всі судини, але най­більше ті, які є найслабшими, — пояснює Олександр Децик. — Якщо слабке місце — судини легень, виникає пневмоніт, якщо коронарних судин серця — коронарит, ін­ших артерій — артеріїт. Якщо людина (а це переважно жінки) страждає від варикозної хвороби, може виникнути тромбофлебіт (запалення венозної судинної стінки). Є й ризик виникнення такого грізного усклад­нення, як тромбоемболія легеневої артерії або її дрібних гілок».

Ризикують навіть ті люди, які до цього жодного разу не були на прийомі у карді­олога. За рік у понад 50 пацієнтів кардіоцентру, які не мали жодних атеросклеро­тичних уражень коронарних судин серця, на тлі тромбозу коронарних судин виника­ли гострі інфаркти міокарда!

Ми розпитали Олександра Децика, як уберегти своє серце та судини від неба­жаних ускладнень, і не лише після перене­сеної коронавірусної хвороби. Серцево-су­динні захворювання — найбільш поширені в Україні. На них хворіє і, відповідно, помирає найбільше українців.

— Перший день захворювання. Лю­дина ще не знає, як буде переносити Covid-19. Що їй робити?

— Отримали позитивний ПЛР — мусите перебувати на самоізоляції, не контактува­ти з іншими людьми.

Здайте загальний аналіз крові. Можли­во, це доведеться робити не раз (залеж­но від того, наскільки важким буде ваш стан). Високий лейкоцитоз (збільшення кількості лейкоцитів у крові. — Авт.) і під­вищення ШОЕ (швидкості осідання ери­троцитів. — Авт.) покажуть, як розвива­ється запальний процес в організмі. Про будь-які відхилення від норми повідомте свого сімейного лікаря. Лікар оцінить, чи приєдналася бактерійна складова і чи до­цільно призначати антибіотики. Якщо у вас гектична температура (понад +39°С і вище. — Авт.) і є ознаки дихальної та серцевої недостатності, комплексну діа­гностику Covid-19 потрібно проводити відразу. За середньої важкості — на чет­верту або п’яту добу. За легкого перебігу захворювання — на 10−14. Також не зава­дить здати аналіз на імуноглобуліни M, які покажуть, чи триває «ковідний» процес, та імуноглобуліни G, які покажуть, як ваш організм бореться з інфекцією, тобто чи виробляє антитіла.

— А комплексна діагностика Covid-19 — це…

— Лабораторні аналізи, які дозволять оцінити важкість запалення, тобто важкість «ковідної» інфекції: на С-реактивний білок, D-димер, феритин і прокальцитонін. За ви­сокого D-димеру ризик виникнення веноз­них і артеріальних тромбозів однозначно є. Таким пацієнтам призначають пероральні антикоагулянти. Проте я би хотів наголо­сити, що організм кожного пацієнта по-різному реагує на Covid-19. В одних є коа­гулопатія (порушення згортання крові, що характеризується підвищеною готовністю до тромбозу. — Авт.), в інших — немає. Тому все вирішується індивідуально.

— Якщо у людини Covid-19 — легкий або середньої важкості — і вона лікуєть­ся амбулаторно, як знати, що пора бити на сполох?

— Пацієнт може визначити важкість інфекції за своїм загальним станом (на­скільки вираженою є симптоматика) та інтоксикаційним синдромом (субфебриль­на, фебрильна чи гектична температура). Багато пацієнтів має субфебрильну темпе­ратуру +37,1°С +37,4°С, почуття у них — за­довільне, але відомі випадки, коли на 10−14 добу у таких хворих виникає цитокіновий шторм і вони різко стають кисневозалеж­ними. Третій критерій оцінки стану — ре­зультати пульсоксиметрії. Це — дуже про­стий, але достовірний метод оцінки стану пацієнта, ступеня насичення киснем орга­нізму. Якщо у вас сатурація 95% і більше — дуже добре. Якщо 90−94% - задумайтеся. Менше 90% без кисню — це вже проблема. Але це видно й клінічно. Обличчя у пацієнта робиться багрово-синюшним, пришвид­шується серцебиття. Пацієнт робиться збудженим, неспокійним, що додатково збільшує частоту його дихання. Нормальна частота дихання — 16−18 вдихів-видихів за хвилину. Більше 20 — це вже проблема, а 24−30 — дуже серйозна проблема.

— Одні люди швидко відновлюються після перенесеної коронавірусної хво­роби, а в інших цей процес може затягу­ватися на місяці. Від чого це залежить?

— Від опірності організму, наскільки він здатен виробляти антитіла і реагувати не лише на вірусну, а й бактерійну інфекцію, бо чистого вірусного міокардиту немає — коли організм ослаблений, завжди дода­ється бактеріальний компонент. За тим, як пацієнт реагує на цей бактеріальний ком­понент, можемо оцінити, як його організм буде відновлюватися. Характерним для важкого Covid-19 є лейкопенія (низький рівень лейкоцитів), яка свідчить про те, що організм не відповідає на інфекцію. Якщо через 5−7 днів після поступлення пацієнта виявляємо у нього лейкоцитоз, то тіши­мося, бо це означає, що лейкоцити, ма­крофаги і т. д. почали «з'їдати» приєднану бактерійну інфекцію, і це — добре. Якщо й далі утримується лейкопенія, йде ураження імунної системи. А ми даємо високі дози гормонів (медикаменти, призначення яких передбачено протоколом лікування хворих з важким перебігом Covid-19. — Авт.) плюс «прикриваємося» антибіотиками, проте ці препарати мають свої, достатньо серйозні побічні ефекти. На все це потрібно зважати.

— Згідно з останнім соціологічним дослідженням, проведеним «Центром Разумкова», 51,5% українців не хочуть робити щеплення. З них 45% повідо­мило, що не хочуть вакцинуватися саме Covishield (AstraZeneca) — через ризики тромбозів.

— Однозначно, вакцинуватися потрібно. Якщо вакцинуємо 70−80% населення, змо­жемо подолати пандемію. Будувати ілю­зій, що вірус зникне сам собою, не варто. Але мусимо розуміти, що будь-яка вакци­на може давати ті чи інші ускладнення. Не шкодить лише валеріанка, і то, хоч рідко, але може викликати алергічні реакції. Всі серйозні препарати — гормони, антибіоти­ки, вакцини — можуть мати побічні ефекти. Передбачити їх неможливо, але можна до них підготуватися. Пацієнтам, які мають фактори ризику (підвищений D-димер, перенесені флеботромбози, підтвердже­ний атеросклероз коронарних судин), рекомендуємо медичну профілактику — тиждень-два перед вакцинацією приймати сучасні антикоагулянти.

— Серцево-судинні захворювання продовжують лідирувати у структурі смертності. За даними Держстату, то­рік від хвороб системи кровообігу по­мерло 408 тисяч українців. Це — майже у 20 разів більше, ніж від Covid-19 і у п’ять разів більше, ніж від раку. Проте це й не дивно — за підрахунками фа­хівців, кожна третя доросла людина в Україні потерпає від гіпертонічної хво­роби. Чому так? Ведемо неправильний спосіб життя?

— Фактори ризику серцево-судинних захворювань — загальновідомі: надмірна вага та ожиріння, гіперхолестеринемія, гі­пертонічна хвороба (особливо не кориго­вана), цукровий діабет (особливо погано коригований). Є фактори, на які можемо вплинути, а є — на які не можемо. Не може­мо вплинути на вік — з віком ризик серце­во-судинних захворювань і смерті від них зростає. Не можемо вплинути на стать — у чоловіків спочатку є більший ризик, у жінок — менший, але після 60−65 років ця різниця вирівнюється. Не можемо вплинути на ге­нетику — спадковість є важливим фактором ризику.

— Якщо у родині були випадки го­стрих інфарктів міокарда та інсультів, як людина може захиститися від тієї ж участі?

— Мусить стежити за своєю вагою, хар­чуванням — обмежити споживання вуглево­дів, насичених жирів, їсти траву (сміється), часто бувати на свіжому повітрі, багато хо­дити.

Пацієнти думають, що є чарівна таблет­ка, яка все вилікує, але такої таблетки не існує. Якщо рекомендуємо хворому трива­лий час або на постійній основі приймати препарати, це означає, що у нього вже є серйозна хронічна серцево-судинна пато­логія. Якщо пацієнт при цьому ще й довіряє лікуючому лікарю і дотримується його ре­комендацій щодо способу життя, харчуван­ня, режиму праці й відпочинку, то це дуже добре для хворого.

Буває, що пацієнту з гострим інфарктом міокарда вчасно поставили стент, відкрили судину, обмежили зону інфаркту, але під час проведення коронароангіографії ви­являємо, що у двох інших судинах є ате­росклеротичні «бляшки» і через це судини звужені, скажемо, на 60%. Хворий запитує: «А як мені їх «почистити»? Моя улюблена фраза: «Доместос придумали для унітаза. Для судин ще не придумали». Придумають — будемо капати «наліво й направо». Наразі у нашому «арсеналі» є ефективне малоін­вазивне коронарне втручання. Проводимо пацієнту коронароангіографію — входимо через артерію до кореня аорти, запускає­мо рентгенконтрастну речовину і чітко ба­чимо, де є оклюзія (закриття) судини, і вже у цьому місці можемо відкрити судину, про­вівши ангіопластику (стентування). Таке втручання дозволяє зменшити ризик ран­ньої постінфарктної смертності та суттєво покращити якість життя пацієнта. Пацієнта, якому ми вчасно відкрили судину, можемо вже на 6−8 добу виписати зі стаціонару. Якщо пацієнт був госпіталізований не піз­ніше, ніж через 12 годин від початку захво­рювання, і ми вчасно відкрили йому судину, можемо суттєво зменшити зону некрозу (рубця). У таких пацієнтів потім рідше ви­никають ускладнення — порушення ритму, кардіогенний шок, серцева недостатність, гостра аневризма. При госпіталізації у піз­ніші терміни, коли вже встиг сформуватися великий рубець і стан хворого — ускладне­ний аневризмою та серцевою недостатніс­тю тощо, прогноз є суттєво гіршим, а ризик смертності — суттєво більшим.

— Якщо пацієнт ще живий, але мину­ло більш як 12 годин з моменту виник­нення захворювання, судину відкрива­ти вже не можна. Але чому?

— Бо є ризик міомаляції (розм'якшення некротизованої м’язової тканини. — Авт.) і розриву міокарда, а це — найбільш грізне ускладнення, яке лікується у дуже спеціалі­зованих клініках, де у стаціонарі є ургентна цілодобово налагоджена кардіохірургія, і такого пацієнта негайно (протягом пів години) забирають в операційну та нала­годжують йому штучний кровообіг. Треба розуміти, що навіть за таких умов пацієнта неможливо врятувати, якщо розрив міо­карда відбувся поза межами стаціонару.

Хочу похвалити своїх колег-кардіохірур­гів. За останній рік у нашому кардіоцентрі врятували чотирьох пацієнтів з розривом міокарда, і все — завдяки злагодженій та швидкій роботі команди: кардіолога, анес­тезіолога, перфузіолога, кардіохірурга та всієї бригади зі середнього і молодшого медперсоналу, який перебував в операцій­ній.

— Має значення, яка судина закрила­ся?

— Найгірше, коли закривається стовбур лівої коронарної артерії, який забезпечує постачання великого об’єму крові до сер­цевого м’яза. Розвивається кардіогенний шок. З чотирьох пацієнтів може вижити лише один. Тож якщо у вас чи у когось з ваших близьких з’явилися загрудинні болі, не зволікайте — викликайте швидку допо­могу. Лікар «швидкої» зробить кардіограму і якщо побачить на ній інфарктоподібні змі­ни, такого хворого ургентно госпіталізують в один із центрів, де цілодобово надають інтервенційну допомогу.

— Щиро дякуємо вам за розмову!

— І вам дякую. Бережіть себе та близь­ких!