Наступна пандемія: коли чекати?

SARS-CoV-2 — зоонозний вірус, тобто такий, який є спільним для тварин і людей. Те, що такі зоонозні інфекції ставатимуть більш поширеними, — беззаперечний факт. Як і те, що пандемія Covid-19 — не остання. Однак коли трапиться черговий спалах вірусної інфекції і якої саме — науковці не можуть точно спрогнозувати. Варіантів є багато. Як пише Suddeutsche Zeitung, організм птахів і ссавців населяє близько 1,67 мільйона вірусів і приблизно половина з них потенційно може передатися людині!

Як пише MDR Wissen, з початком пан­демії Covid-19 багато людей з подивом для себе дізналися, що віруси можуть пе­редаватися не лише від людини до люди­ни, а й від тварини до людини. Інфекційні захворювання, які викликають віруси, що передаються від тварини до людини, нази­ваються зоонозами. Не всі зоонози станов­лять небезпеку для людей, але є й такі, які можуть призводити до серйозних захворю­вань. Так, як це й трапилося зі SARS-CoV-2.

Скрізь, де люди і тварини разом пере­бувають в обмеженому просторі і тісно вза­ємодіють між собою, існує ризик, що чер­говий вірус знову «перескочить» на людину.

Джерело небезпеки — м’ясні ринки?

У лютому цього року у Росії зафіксува­ли перший у світі випадок передачі штаму пташиного грипу H5N8 від птахів до людей. Заразилося семеро працівників птахофа­брики.

Член Національної платформи дослі­дження зоонозів у Мюнстері (Німеччина), професор Штефан Людвіг прокоментував цей випадок так: «Промислове виробни­цтво на великих птахофабриках є величез­ною проблемою, бо якщо туди потрапляє вірус, усі тварини заражаються у найкорот­ші терміни. Концентрація вірусу у повітрі стає дуже високою, і це підвищує ризики інфікування людей».

«Проте, як правило, на птахофабриках проводять заходи строгого інфекційно­го контролю і як тільки виявляють спалах якоїсь інфекції, його швидко локалізують», — поспішив заспокоїти громадськість про­фесор вірусології Томас Шульц з Ганно­верської медичної школи (Німеччина). Він вважає, щоб більшу загрозу несуть тварин­ні ринки, де, наприклад, дикі і свійські тва­рини, які за інших умов не контактують між собою, зосереджуються в одному місці.

У випадку із коронавірусом SARS-CoV-2 існує теорія, що саме ринок диких тварин у Китаї міг зіграти вирішальну роль у його розповсюдженні, хоча більшість хворих, яких виявили у Китаї у грудні 2019 року, не відвідували цього ринку і не споживали їжу, придбану на ньому. «Схожа ситуація була також із першим спалахом вірусу SARS у 2002 році», — нагадує професор Шульц.

Він переконаний: байдуже, яким шля­хом, але черговий вірус, який викличе пан­демію, безперечно, таки потрапить до лю­дей.

«Протягом останніх 30 років такий вірус з’являвся практично кожні три роки. Не ко­жен із них відразу спричиняє пандемію. Є багато вірусів, які викликають обмежені ло­кальні спалахи або епідемії. Приклад — ли­хоманка Ебола, яка за останні роки доволі часто потрапляла у заголовки новин», — за­значає професор.

Він також додає, що людство, без сум­ніву, зіштовхнеться з новим вірусом, однак невідомо, коли точно це трапиться.

За його словами, доброю новиною є те, що експерти припускають, що біль­шість нових спалахів не поширяться за межі окремого регіону. Масове поширен­ня SARS-CoV-2 професор пояснює «збігом надзвичайно великої кількості факторів».

Який вірус після SARS-CoV-2 завдасть удару людству?

Як пише німецьке видання Suddeutsche Zeitung, вчені з Каліфорнійського універ­ситету у Дейвісі, опитавши 65 експертів з вірусології, епідеміології, екології та меди­цини, визначили 31 фактор, який підвищує ризик передачі вірусу від тварини людині. До цих факторів належить передусім харак­теристика самого вірусу.

«Небезпека виникнення нової епідемії зростає, коли вірус одного разу вже проде­монстрував, що він здатен вразити люди­ну і далі передаватися між людьми. Ризик передачі вірусу визначають також і влас­тивості тварин-господарів. Він зростає, коли вірус циркулює в організмі тварин, які часто контактують з людиною або коли тва­рини-господарі є представниками не тіль­ки різних видів, а й різних підвидів тварин, наприклад, коли збудник зустрічається як в організмі гризунів, так і у приматів, що свід­чить про його високі адаптаційні можливос­ті. І, нарешті, свою роль відіграють також фактори навколишнього середовища, при­міром, коли багато людей живуть у місцях проживання тварин-господарів або ж коли людина вторгається у їхнє природне се­редовище існування. Адже там, де людина вирубує дерева, перетворює ліси на поля, прокладає дороги на незайманих територі­ях, зростає ймовірність нових контактів між людиною і дикими тваринами, що може по­тягти за собою серйозні наслідки», — йдеть­ся у статті.

Вчені проаналізували майже 900 віру­сів, які зустрічаються в організмі тварин, і оцінили їх ризик передачі людині. «Перше місце зайняв збудник лихоманки Ласса, який регулярно викликає спалахи захворю­ваності серед людей. Люди заражаються переважно через екскременти мишей, які живуть у полях і на присадибних ділянках в африканському регіоні», — пише видання.

Друге місце посідає сімейство корона­вірусів, шість представників яких вже про­явили свою здатність вражати людей.

«Не дивно, що серед вірусів, пов’язаних з найбільшою ймовірністю виникнення но­вих епідемій, є кілька інших коронавірусів, які наразі в організмі людей не виявляли, — зазначається у статті. — Вчені виділяють одного їхнього представника з умовною назвою Predict_CoV-35. Носіями цього ві­русу є кажани, які населяють кілька регіо­нів Південно-Східної Азії, у тому числі ті, які живуть поблизу населених пунктів або яких відловлюють у місці їх перебування».

Далі у рейтингу розташовуються нові ліссавіруси, до яких належить, зокрема, збудник сказу, та вірус Бомбалі — еболаві­рус, виявлений кілька років тому в організмі кажанів.

«Всього, згідно з оцінками вчених, в ор­ганізмах ссавців і птахів існує близько 1,67 мільйона вірусів, приблизно половина з яких потенційно може передатися людині — і тим самим викликати нову епідемію», — наголошує Suddeutsche Zeitung.

Тож, як бачимо, не виключено, що у не­далекому майбутньому людству знову до­ведеться давати відсіч новим пандеміям, і небезпека особливо зростає, якщо не буде вирішена інша глобальна проблема — зміна клімату.

Як людство може захиститися від нових пандемій?

Про це ми запитали лікаря-інфекціоніста, к.м.н., автора 45 наукових публікацій Віктора Петрова.

«Передусім потрібно, щоб люди, від­повідальні за санітарну безпеку краї­ни та регіонів, добре виконували свої функції, — каже лікар. — Дуже важливо проводити відповідні превентивні за­ходи, якщо вже є ризик поширення якоїсь зоонозної інфекції. Візьмімо, до прикладу, пташиний грип. Чому важли­во знищити все поголів’я птахів і не дозволити їх реалізовувати? Бо якщо ми випустимо вірус, наприклад, Н1N5, то він може дуже швидко поширитися у навколишньому середовищі, змутувати з людським вірусом, і тоді люди будуть гинути, як кури.

Звісно, такі превентивні заходи є жорсткими і якщо ми ска­жемо бабусі, що їй потрібно своїх 20 курочок зарізати, бо у селі зафіксовано спалах пташиного грипу, то вона може цьому й не підкоритися. На жаль, у країнах із низьким рівнем доходів насе­лення, де «кожен сам за себе», загальна колективна безпека не цінується. І коли ми говоримо про зоонози, ми повинні розуміти, що коли є випадки африканської чуми свиней, які в Україні реє­струються щороку, то у селі чи районі, де зафіксовані ці випадки, повинен вводитися карантин на застосування свинячого м’яса, на продаж цього м’яса на ринках, і повинна бути винищена абсо­лютно вся худоба, особливо свині, які є джерелом цієї інфекції. Контролювати це повинні і правоохоронна систем, і санітарна служба — без жодних компромісів. Але коли держава не компен­сує вартості цієї свині, то люди, можливо, й зготують це м’ясо і зроблять із нього тушонку. Їх не буде цікавити, що всередині цьо­го м’яса є зооноз, і інша людина, як скуштує його, може інфіку­ватися.

Як гадаєте, вакцини, які були розроблені від Covid-19, дозво­лять людству подолати пандемію і повернутися до звичного жит­тя? Бо є побоювання, що не проти всіх штамів вакцина виявиться ефективною і доведеться вченим щоразу створювати нову, а лю­дям — повторно вакцинуватися кожні пів року. Та й не від усіх віру­сів вдалося створити вакцину. Проти ВІЛ, наприклад, не вдалося. І проти гепатиту С — також.

Вакцину від гепатиту С кубинці пробували запропонувати, але її не застосовували у масовому виробництві, оскільки вартість цієї РНК-вакцини виявилася дуже дорогою, а імунітет, який вона створює, — дуже короткотривалим.

Я до короновірусної вакцини також скептично ставлюся. На жаль, швидше за все, нам доведеться ревакцинуватися кожні пів року, допоки людство не винайде якогось більш дієвого механіз­му напрацювання імунітету. Всі виробники вакцини від корона­вірусу, які зараз присутні на ринку, чітко говорять про те, що їхні вакцини захищають протягом шести місяців — не довше. Наразі ми не маємо жодних оптимістичних досліджень, які б говорили про те, що хоча б якась із вакцин працюватиме довше як пів року чи рік".