У найважчу мить врятував… писачок

Жителька села Заріччя донедавна Володимир-Волинського району Волині Валентина Борусевич опанувала понад 14 видів технік декоративно-прикладного мистецтва. «Декорую усе, що тільки можна, і будь-чим, що потрапляє під руку, — каже пані Валентина. — Якось жменьку рису розсипала. Викидати його не посміла. Взяла і задекорувала цей рис в одному зі своїх виробів. Очей від нього ще довго не змогла відвести!».

Односельці старі речі зазвичай викидають на смітник, а май­стриня їх перетворює на справ­жні художні шедеври. В її виробах «оживають» і зрізана гілочка виногра­ду, і надщерблене горнятко, і пляшеч­ка з-під парфумів, і поношена жіноча сумка, і старе дзеркало, і ретро-лампа. І пластикові бутлі з-під рідкого праль­ного порошку, які «перероджуються» на вази-амфори у грецькому стилі.

Оселя пані Валентини виглядає як мінімузей врятованих речей і предме­тів. Чимало людей приходять сюди, аби вибрати оригінальний подарунок з тієї чи іншої нагоди або ж помилуватися рукотворною красою талановитої зем­лячки.

У творчості пані Валентини поєдна­лися декупаж, писанкарство, вітражний та точковий розпис на склі й шкірі, пле­тіння з паперової лози, вишивання бі­сером… А ще вона виготовляє ляльки-обереги із запашними травами, ангелів з бісеру, букети з цукерок, кімнатні то­піарії (декоративні деревця щастя).

Звідки ж до цієї жінки прийшло таке вміння? Не має академічної художньої освіти. У дитинстві Валентина мріяла навчатися у художній школі, проте не змогла її відвідувати через віддаленість рідного села Новосілки від міста. А ще, коли ровесниці вступали до вишів, вона сама важко захворіла. Багато ро­ків вона боролася з недугою, отримала другу групу інвалідності. Переживши важкі випробування, жінка не дала їм зламати себе. Не впала у відчай, а шу­кала себе. Працювала закрійником в ательє, пізніше перекваліфікувалася на перукаря.

— Якось після чергової операції я почувалася вдома знесиленою, — розповідає пані Валентина. — Попросила молодшого сина Сашка, аби він дав мені свій писа­чок і показав, як ним користуватися. У той час він ходив у художню школу, став переможцем місцевого конкурсу з пи­санкарства. Син навчив мене наносити воском орнамент на яйце. Це заняття настільки захопило мене, що усі яйця, які зносили домашні кури, я перетворювала на писанки. Писачок урятував мене від безнадії.

Коли в оселі з’явився Інтернет, пані Валентина буквально прикипіла до сай­тів із рукоділлям та майстер-класами. І почала пробувати себе у найрізно­манітніших техніках декоративно-при­кладного мистецтва. Через соціальні мережі вишукує необхідну літературу та матеріали, консультується у профе­сіоналів.

Жінка створила цілу колекцію суве­нірних яєць, декорованих трикутничка­ми з кольорових стрічок. Вони нагаду­ють лусочки рослини артишоку.

— На кожне куряче яйце вирізала близько 80 трикутників зі стрічок, — уточнює майстриня. — А скільки їх пішло на страусині яйця, то навіть не підрахо­вувала.

А ще вона у дивовижній техніці оздо­блює блокноти. Її точковий розпис грає барвами. Він такий життєрадісний, ве­селковий! Вражає, на скільки цінує жит­тя і бачить його яскравим той, хто пере­жив нелегкі випробування.

Валентина Борусевич веде активне життя. Очолює громадську організа­цію «Стимул осіб з інвалідністю». Сво­їм кредо вважає «Небайдужість змінює життя на краще!». Нещодавно вона ста­ла учасницею Всеукраїнського онлайн-фестивалю «Незламні духом». Пере­можців визначить журі 8 травня.

Тим часом роботи майстрині розлі­таються Європою. Її вироби є у Поль­щі, Італії, Білорусі, Німеччині, Ірландії, Англії… Деревця щастя та розписані кухонні дощечки, блокноти та писан­ки. Її фужери, декоровані кольоровими нитками і стразами, замовили якось молодята з Великої Британії! А орна­ментовані пляшки поїхали у заклади громадського харчування до Італії.