Над тортом «Чорна перлина» працювала понад два тижні

Коли побачила у соцмережах фотографію металевої банки, яку обліпили гриби, здивувалася, як ці гриби могли вирости на цій банці… Та коли прочитала пост під цією фотографією, була вражена. Адже це торт! І на ньому не штучні квіти, які потім викидають у смітник, а виріб із чистого шоколаду. Творить такі шедеври 33-річна киянка Крістіна Дольник.

— Крістіно, робите справжні витвори мистецтва. А де навчилися такі дива робити? Маєте спеціальну освіту?

— Не маю ані художньої, ані кондитерської освіти. Жодних кулінарних курсів також не за­кінчувала. І не проходила май­стер-класів. Я — самоук.

— Як народилася ідея випі­кати такі торти?

— Ніколи не мріяла бути кулі­наром. Просто вирішила допо­могти рідній сестрі і спекти на весілля торт. Уявіть, що це була моя перша робота. Бо ще чоти­ри роки тому, а саме тоді я спе­кла свій перший торт, я ніколи не мала справи з випічкою. Усе, що готувала, це були салати, борщ, м’ясо… Мені тоді дуже хотілося зробити щось таке неймовірне. І мені вдалося. Бо після цього ве­сілля у мене замовили торт, по­тім ще… І тепер це стало спра­вою мого життя.

— Звідки черпаєте фанта­зію на нову роботу?

— Є різні випадки. Іноді клієнт приносить фото якогось тор­та і просить повторити саме та­кий. Або дружина замовляє торт для чоловіка-історика. Розпи­тую, які країни він любить. Каже: Балкани. Відкриваю Інтернет і вивчаю, яка там природа, шу­каю якісь «родзинки» архітек­тури. Із замовниками раніше обов’язково обговорювали усі деталі. Тепер люди вже знають, що на задану мені тему я можу створити щось оригінальне.

— Чи траплялися випадки, коли замовляли торт, а потім відмовлялися?

— Жодного разу не було. Звертаються вже ті, хто хоч раз замовляв. Або побачив і скушту­вав мій виріб у когось на дні на­родження чи на весіллі.

— Як довго доводиться пра­цювати над одним тортом?

— Ось цей, з грибами, зро­била за день. Але є такі виро­би, над якими доводиться пра­цювати і три доби. Але це не сам торт я так довго випікаю (смі­ється. — Г. Я.), а готую декор. Шоколадні фігурки для торта, скажімо, композицію з квітів, — усе з чистого шоколаду — треба підготувати заздалегідь.

— Який торт вам дався най­важче?

— Одна з трудомістких робіт — корабель «Чорна перлина». Довго треба було працювати над самим кораблем, бо я його робила за макетами справж­нього корабля, які знайшла на японському сайті. Знайшла там креслення, і за цими креслен­нями, за пропорціями будували свій шоколадний кораблик. Над цією «Чорною перлиною» я пра­цювала понад два тижні.

— Від складності виготов­лення залежить і вартість торта?

— Усе залежить від декору, витраченого часу і сили. Вар­тість кілограма торта 500 гри­вень, плюс вартість за декор. А тут вже ціна різна. Кілограм го­тового торта може коштувати 1500 гривень. Повторюся: усе залежить від декору.

— Скільки важать ваші тор­ти?

— Від кілограма. Найбільший потягнув на 12 чи навіть на 14 кіло. Більших гігантів у мене не було, бо мій холодильник цього не дозволяє.

— Жінки, які працюють з ви­пічкою, як правило, пухкень­кі. А от ви — струнка жінка. Як вдається при таких смаколи­ках не набрати у вазі?

— Пробувати на смак крем чи тісто не означає, що я щодня з’їдаю цілий торт. Так, я дуже люблю солодощі, з дитинства обожнюю тортики, які для нас зі сестрою смачно випікала мама. Тому належу до ласунок. Але, мабуть, я не схильна до повно­ти.

— Як ставиться ваш чоловік до того, що ви стільки часу проводите на кухні?

— Він мені в усьому допома­гає. І навіть уроки у дев’ятирічної донечки перевіряє, бо мама пра­цює. Та й взагалі, хатні обов’язки ми не ділимо, але більшість все ж таки лягла на плечі чоловіка. Моє завдання — приготувати їжу для сім’ї і позайматися англій­ською з донькою.