Ангел книги відлетів...

Перестало битися серце покровителя української книги Любові Хомчак. Своє життя вона присвятила популяризації культури, на її ниві сама щедро засівала духовні зерна. «Ангел книги відлетів», — такими словами відреагувала на цю втрату одна з шанувальниць цієї берегині…

Вона жила і творила у маленькому місті Миколаєві під Львовом, а була знана далеко за межами Галичини. Її любило все наше письменницьке товариство. Пані Люба була з тих, про кого кажуть — подвижник. Маленька, але енергійна з тихим голосом підняла рідне місто цементників на високу інтелектуальну висоту. Започаткувала тут «Книжкову толоку». Привабила у Миколаїв міжнародний Симпозіум скульпторів (пам'ятаю, як пригощала майстрів домашніми стравами). Нині роботи майстрів різьби на камені прикрашають міський парк і сквери…

Коли через економічну кризу зачиняли книжкові крамниці, відкрила мале підприємство «Молодіжний центр», де пропонувала землякам найсвіжіші новинки української літератури, раритетні видання. А як захоплено писала про свої відвідини прифронтового Донбасу, куди їздила з письменниками!

«Пані Люба з Миколаєва» (так по-домашньому називали її наші знаменитості) могла впоратися з надскладними завданнями. Але не дала собі ради з єдиним — не поборола найстрашнішу хворобу, яку підточувала її з початку року…

Познайомився я з нею ще у радянські часи. У Миколаєві Люба Хомчак очолювала Товариство української мови — провісник Народного Руху. Вона першою представила мені знаменитого, але тоді призабутого живописця картин на склі Івана Сколоздру, домоглася його підтримки. Розповіла про соратницю Франка Уляну Кравченко, яка жила у Миколаєві. Якось сказала, що має у себе спогади в’язня радянських таборів — місцевого лікаря Дмитра Стасіва (із зошита передрукувала його мемуари на друкарській машинці). Ця зустріч дала поштовх до нашої розмови з дружиною лікаря-патріота. У районній газеті «Ленінська зоря» (тоді вона була органом райкому компартії) з’явилася розповідь про цю видатну людину. Згодом ми надрукували уривки із невільницьких спогадів «доктора Стасіва». В одному з них він розповідав про злочини НКВД у передвоєнному Миколаєві, про розстріляну місцеву інтелігенцію у лісі під Закладом. Ця публікація стала можливою завдяки Любові Хомчак.

Остання Любина (цього разу — заочна) розмова зі своїми друзями була наприкінці липня. З лікарняного ліжка. У соцмережах вона написала проникливий пост: «Дорогі мої! Кожному з вас дякую за ваші молитви, за ваші підбадьорливі слова і думки, за матеріальну допомогу. Вони вселяли у мене віру на одужання. Останні півроку для мене було дуже важким випробуванням. Хотіла би подякувати всім особисто, написати великий пост. Але ще дуже почуваюся ослабленою. Дорогі мої!!! Я вас всіх дуже люблю і обіймаю…».

Коментарі для «ВЗ»

Андрій Щебель, міський голова Миколаєва

Пані Люба була унікальною людиною. Завдяки її «Книжковій толоці», «Симпозіуму скульпторів» про наш невеличкий Миколаїв дізналися у багатьох куточках України.

Мене з пані Любою пов’язували і теплі особисті відносини. Сам я ріс без батька. Не забуду, як принесла мені, дитині-напівсироті, теплу куртку…

Ми планували присвоїти їй звання Почесного громадянина Миколаєва. На жаль, не встигли. Але і без цього звання Любов Хомчак назавжди залишиться у пам’яті вдячних миколаївців.

Тетяна Пилипець, директорка Бібліотеки Романа Іваничука

Любов Хомчак стала для мене духовною мамою. Робили з нею спільну справу. Люба навчила мене сприймати цей світ ширше, більш душевно. Завжди залишала шанс кожній людині бути на боці Світла. Сама була Світлом…

Миколаїв завдяки Любі та її «Книжковій толоці» став феноменальним. Цю умовну її франшизу ми роздали у багато міст України. «Книжкова толока» цьогоріч відбулася у Запоріжжі. Без маленького Миколаєва не було би цієї багатолюдної події у багатотисячному індустріальному місті на сході. Торік у жовтні Люба втілила бажання багатьох учасників «Толоки» — з новими книгами, новими авторами ми поїхали на десять днів до діаспори. Українцям у багатьох куточках Європи — у Римі, Венеції, Любляні, Празі, Відні — показали сучасну українську літературу. Люба була нашою Орантою, покровителькою у наших життєвих і творчих справах.

Важко уявити, який кавалок життя відійде разом з Любою від кожного з нас…