«Місцева влада не хоче мати зі мною справу. Я людина принципова – проти корупції»

Колишній військовий Сергій Прядка заснував громадське об’єднання «Козацькі вітрила». На базі цього ГО атовець відкрив у Черкасах школу з вітрильного спорту для дітей. З огляду на те, як в Україні серед дітей поширюється наркоманія, такі гуртки — як порятунок! Мрія і цілі у атовця амбітні, щоправда, цей романтичний вид спорту є дороговартісним. Як військовий дає собі раду? На чию допомогу розраховує? Журналіст «ВЗ» поспілкувалася з паном Сергієм.

2 лютого 2017 року на Світло­дарській дузі (під Дебальцевом) Сергій Прядка був поранений. У автомобіль, на якому віз командира батальйону, влучила протитанкова ра­кета. Сергію відірвало праву ногу. На лівій нозі відірвало два пальці, три інші пальці не працюють. Сергій має трав­мовані барабанні перетинки. Через це докучають болі голови… А до ві­йни Сергій Прядка їздив на заробітки до Польщі. Його життя змінила Іловай­ська трагедія. Після того, як у Іловай­ську загинули українські військові, чо­ловік пішов на фронт.

«До вітрильного спорту я не мав жодного стосунку, — каже 36-річний Сергій Прядка, коли розпитую, з чого усе почалось. — Друзі, професійні ях­тсмени, запросили мене взяти участь у вітрильній регаті. Мені сподобалось. Я запитав, чи займаються у Черкасах діти цим видом спорту або такі люби­телі, як я? Виявилося, що колись така школа була, але її знищили, а землю продали під комерційне будівництво. Ми поїхали до Києва, де існує така школа Олімпійського резерву. Позна­йомились з її керівником. Коли дізна­вся про нашу ідею, подарував нам ві­трильник. Сказав: «Це мій стартовий капітал у вашу майбутню школу».

Усе пану Сергію доводиться робити самотужки. Місцева влада атовцю не допомагає. «Я більше надіюся на спон­сорів, ніж на владу, — веде далі Сергій Прядка. — Бюджетні кошти вибити на таку справу нереально! Міські чинов­ники не хочуть мати зі мною справу. Я — людина принципова. Проти корупції. Не за те я воював, і не за те мої пацани загинули, аби на громаді заробляти».

Удалося Сергію Прядці придбати у Києві сучасний тренерський човен за 55 тисяч грн (ринкова ціна такого чов­на — 180 тисяч грн). Зі слів атовця, є бізнесмен, який допоможе закупити в Англії «беушні» вітрильники. Кращі, ніж «совдепівські». Вартість такого ві­трильника — 450 євро. «Нам потрібне місце біля Дніпра для таких занять, — розповідає Прядка. — Думаю, вже піс­ля місцевих виборів будемо це питан­ня вирішувати. У мене ціль — придбати сто вітрильників. Їх треба десь роз­міщувати. Потрібна охорона. Наразі у нас займається 15 дітей. А човнів є лише п’ять. Діти по черзі тренуються. Також у нас є два тренери, професій­ниі яхтсмени, які працюють на волон­терських засадах. Багато батьків теле­фонує, хоче записати дітей у секцію. Наразі заняття безкоштовні, але у Киє­ві нам порадили: аби школу утримува­ти, якісь кошти за навчання доведеть­ся брати. Однак талановитих дітей наша громадська організація завжди буде підтримувати. Цей спорт затягує. Я раз спробував ходити під вітрилами, вже не можу без цього жити. Коли ві­тер, так добре! Така легка втома. На­віть краще, ніж у спортзалі займати­ся».

Сергій Прядка — учасник збірної України Ігор Нескорених. На його сто­рінці у Фейсбуці уся команда з фото­графіями військових. Усього їх 20 осіб. Цього року змагання відклали через карантин. Збірна мала їхати до Гааги (Нідерланди). Ігри Нескорених заплановані на травень наступного року.