«Вагітність була дуже легкою»

Петрові 41 рік, а його дружині Наталі — 40. Разом подружжя уже дванадцять років. Вони дуже хотіли мати дітей. І ось після багатьох років лікування 16 жовтня цього року у львівській родині Дубровських народилося троє малюків — два хлопчики і дівчинка! Журналіст «ВЗ» привітала новоспечених батьків з поповненням.

Щасливий батько розпо­відає: «Ми зверталися до різних лікарів. Проходили багато процедур, а потім раз, і все вдалося (усміхається. — Авт.). Хо­роша клініка „Альтернатива“ (клі­ніка репродукції людини. — Авт.). Там нам допомогли. Перший хлопчик народився з вагою 2,500, другий — 1,900, дівчинка — 2,160. Жінка колись казала: „От би одра­зу кількох діток народити, і все“. Так і сталося».

Батько каже, донечку назва­ли Соломійкою. А над іменами хлопців батьки думали. Коли я зателефонувала до Наталі (жінка з дітками ще у пологовому на Ба­тальній), вона розповіла: «А хлоп­чики будуть Остап і Назар. Думаю, це питання вже вирішене (усміха­ється. — Авт.)».

За словами батьків, умови для по­роділь у відремонтованому пологовому будинку хороші. Щоправда, медики ка­жуть, їм бракує персоналу. Сюди при­возять жінок з різними ускладненнями з усієї області. На сьогодні два львів­ські пологові будинки закриті на каран­тин, тому пологовий на Батальній пере­вантажений.

Новонароджені хлопчики почува­ються добре. Дівчинка народжувала­ся останньою, їй забракло кисню, тому її поклали спершу до реанімаційного відділення. Але уже днями, за словами батьків, Соломійку перевели до звичай­ного відділення. Проте і тепер дівчинка перебуває під особливим наглядом ме­диків.

Мама тим часом розповідає: «Діток зовсім нескладно було виносити. Мене не нудило. Вагітність була дуже лег­кою. (Післяопераційний період, за сло­вами жінки, важчий. Зараз почувається вже краще. — Авт.). Пологи були швид­кі. Їх приймала дуже професійна коман­да. Операцію (кесарів розтин) прово­див досвідчений лікар Ігор Ковальчук. У палаті зі мною акушер-гінеколог Іло­на Кошова. Мене поклали у чотириміс­ну палату, де зібралася весела компанія жінок, жодного дискомфорту не відчу­ваю».

Батьки не опускали рук і вірили, що матимуть дітей. Наталя каже: «До остан­нього сподівалася, надіялася і молила­ся…». У Львові є традиція: родинам з трійнею міська рада дає помешкання. Сподіваємося, що і ця родина опинить­ся серед щасливчиків, які вже отримали житло.