«Бачу, вчителька біжить з уроку з метеликом. Зловила його, щоб дітям показати»

Креативний вчитель — на вагу золота! Батьки, чиї діти йдуть у перший клас, буквально полюють за такими вчителями. Мені пощастило познайомитися з вчителькою молодших класів СШ № 68 Ольгою Рибак. Вона — активна, оригінальна, на її уроках діти точно не нудьгують! Цього року Ольга Рибак бере участь у конкурсі, який започаткувала Львівська міська рада, «Успішний вчитель». Винагорода, яка чекає на найкращих педагогів, — 25 тисяч гривень!

Зранку вчителька запрошує шко­лярів другого класу на розмин­ку. Вмикає музику, і діти на спеці­альному килимку вправно повторюють рухи за Ольгою Петрівною. Розмина­ють пальчики після уроку з української мови…

Мама одного з учнів, Наталя Гуриш, розповідає:"Те, що нам пощастило з вчителем, було зрозуміло з перших днів навчання. Адаптаційний період прой­шов практично непомітно. Дитина з ра­дістю йшла до школи і з захопленням зі школи поверталася. Оля Петрівна спо­нукає до здорового способу життя, до добрих справ. Урок у дітей може почи­натися зі співу пташок. А у кінці дня діти розповідають, що саме запам’яталося з уроку. Будь-яке свято, державне чи ре­лігійне, — вчителька пояснює його зна­чення. Наприклад, День писемності. Діти приходять у вишиванках. Вона де­монструє їм фільм про українську мову. До річниці Голодомору діти роблять символічний віночок — у пам’ять про за­гиблих українців у ті трагічні роки. Втри­мати увагу дітей складно, але їй це вда­ється. Постійно придумує щось нове".

Бувають діти і у театрі, і у кіно. А не­давно ходили на екскурсію у … пожеж­ну частину. Проводять майстер-класи з розписування пряників, беруть участь у святкових виставах (усі хочуть мати головні ролі). Готують разом піцу. «На батьківських зборах вчителька попро­сила батьків, аби на папері у вигляді листочків написали, якими хочемо ба­чити своїх дітей, — веде далі мама дру­гокласника. — Постійно відвідує різні се­мінари, тренінги. Ці знання застосовує на уроках. Ольга Петрівна і фізкульту­ру сама викладає. Приходимо — вона у спортивному костюмі, волосся закру­чене. Діти під музику повторюють за неї усі рухи».

У класі — дев’ять дівчаток, решта — хлопці (клас відносно невеликий, 24 дитини). Мама хлопчика з особливи­ми потребами, пані Ірина, розповідає, в інших школах їм відмовили у навчанні сина. «А ця вчителька погодилася його взяти, — каже жінка. — У сина затримка мовлення. Я півроку разом з ним сиділа на уроках (інші вчителі були проти цьо­го. — Авт.). Тепер такої потреби немає. Син разом з іншими дітьми, а таких була більшість, написав контрольну з мате­матики на відмінно. Я така щаслива».

Цікавлюся у вчительки, чому вирі­шила йти на конкурс. «Батьки мене під­штовхнули. Я дуже люблю дітей! Тільки щось нове дізнаюся на семінарах, од­разу впроваджую це на своїх уроках, — каже вчителька. — Наприклад, на смай­ликах діти показують, як засвоїли урок. Кому було важко, хто сумний, а хто ве­селий і все запам’ятав. Діти не можуть 45 хвилин сидіти за партою. Ми на уро­ці стаємо у коло, розбиваємося на гру­пи або працюємо у парах. Є різні ігрові завдання. Діти між собою гарно спілку­ються, сміливо відповідають на будь-які запитання».

Уроки природознавства вчителька проводить не лише у класі, а й у парку. Недавно діти визначали сторони гори­зонту. Мама одного з учнів розповідала мені, бачила, як вчителька бігла з уро­ку з… метеликом. Випускала його на волю. «Вона його сама зловила, щоб ді­тям показати, — каже мама. — Я їй пода­рувала спеціальну банку з лупою, був на уроці і коник-стрибунець» (усміхається. — Авт.).

Фото авторки