«Нюшу давали у подарунок — за заслуги на виробництві»

У Львові, на вул. Торговій, 15 (за Оперним театром) запрацював Музей іграшки. У ньому представлено лише частину колекції — понад 300 експонатів. Загалом дитячих іграшок у засновника музею і колекціонера Павла Морозовського — понад дві тисячі! Це ляльки 30-х р, 50-х, 60-х, 80-х років, і аж до 2000-х.

У колекції є настільні ігри, м'ячі, домашні сервізи, кухонні і меблеві гарнітури. Іграшки зроблені з гуми, тирси, дерева, пластмаси тощо. Їх Морозовський купував у власників за символічні гроші. Мініатюрний іграшковий холодильник «Донбас» 50-х років (точна копія легендарного холодильника) колекціонер купив на Інтернет-торгах за … 100 грн. Дехто віддає дорогі серцю іграшки музею безкоштовно.

На вході мою увагу привертає Фрекен Бок із мультику про Карсона та парочка норвезьких гномів ручної роботи. У Фрекен Бок її колишні власники ховали горілку… Засновник Г О «Львівський музей іграшок» Павло Морозовський каже, все життя мріяв про власний музей. Якось знайшов свої дитячі іграшки, і так колекція почала розростатися. «Для мене кожна іграшка — безцінна! — каже колекціонер. — Основне — це спогади з дитинства, хоча вони не завжди приємні. У всі часи хтось міг дозволити собі купити багато іграшок, а хтось — одну. На днях до нас приходила жіночка, яка розповідала, що виховувалася у сиротинці. У неї взагалі не було іграшок».

Нюша у бірюзовій сукні — унікальна лялька (стоїть у центрі експозиції). «Вона не продавалася, тому цінується серед колекціонерів. Її давали у подарунок передовикам. За заслуги на виробництві. Її висота — 65 сантиметрів. А найвища — Наташа, 76 см. Її ще називали Попелюшкою, — веде далі колекціонер. — Деякі ляльки зроблені того самого року, але мають різні вирази обличчя. Складається враження, з одними більше бавилися, їх любили, а інші — стояли у серванті». Коштували великі ляльки від 8 до 11 карбованців.

За вітриною — Іванко і Василинка, в українських строях (їх виготовили у 50-х роках.). «Є у нас і молдовська лялька у національних строях, — каже Павло Морозовський. — Це сувенірні ляльки, їх виготовляли з пресованої тирси. Але діти ними бавилися, купали їх, і вони нищилися… А це — колекція сувенірних ляльок „Пори року“, які виготовляла Донецька фабрика — Зима, Весна, Осінь. А Літо ніяк не можемо знайти».

Помічаю, раніше на ляльок одягали перуки, а потім волосся прошивали. Ляльки мали не лише світлу чи темну шевелюру, а й навіть рожеву та блакитну… «Цю кокеточку виготовили у 50-х роках у тодішній Західній Німеччині. Це пап'є-маше. Дивиться не лише прямо, а й у бік. Досі „не розучилася“ казати „мама“, — розповідає колекціонер. — А це радянські ляльки 50-х років, „пухкенькі“. У 70-х лялька стала більш розкутою, так би мовити. Дівчата жартують, у цієї ляльки — краснуха. У неї червоні щічки. На фабриках лялькам давали переважно пересічні імена „Наташа“, „Іра“. А 1987-го на Донецькій фабриці з'явилася Уля (скорочено від Уляни)».

Є серед колекції упізнавані особистості, зокрема, Юрій Нікулін, іграшку виготовили до 50-річчя циркового артиста. А серед гумових «загубився» дресирувальник кішок Юрій Куклачов. Пан Павло каже, одна з ляльок нагадує йому … Єльцина.

«Чимало іграшок у СРСР були точними копіями меблів, сервізів чи телефонів. Ось дитячий телефон — його теж виготовляли з карболіту (такі телефони стояли у кабінетах тодішніх високих начальників. — Авт.). У цей холодильник „Донбас“ вставлялася батарейка, коли його дитина відкривала, вмикалося світло».

У колекції — іграшкові пічка-буржуйка і дошка для прання. Я одразу згадала, як моя бабуся «дерла» на ній одяг. А біля мініатюрної ванни і миски — ковшик для води. З водою у Львові були тоді проблеми… Є серед іграшок і радянські пральні машинки, які у сучасних дітей викликають лише сміх… А ось іграшка на військову тематику у музеї лише одна. «Ми відмовились від солдатиків, пістолетів, — зазначає Павло Морозовський. — А цього солдата (лялька у формі, на пілотці — серп і молот. — Авт.) посадили, щоб розбавити жіноче товариство».

Унікальна, як на мене, річ — дерев'яні кубики, з яких можна було скласти п'ять сюжетів відомих казок (Чехословаччина, 30-ті роки). Перші пазли… Коли я виходила, львів'янка пані Тетяна принесла до музею свої скарби — кубики, на яких написано «Украинские народные сказки» (на них ціна — 7 крб., недешево). Їх знайшла на стріху. Ними ще бавився її чоловік…