Заплямлена репутація

На цю недугу страждав відомий американський співак Майкл Джексон. «Жовта» преса із захватом смакувала подробиці пластичної операції, яку зробив король поп-музики, який (так говорили злі язики) не пошкодував зароблених танцями і співом мільйонів на те, аби перетворитися на білу людину… Майкл Джексон практично завжди ховався під парасолею і темними окулярами.

Як з’ясувалося пізніше — не тільки від набридливих папараці, а й від палючого сонця. Ікона поп-музики страждав на рідкісне захворювання — вітиліго.

Зараз у світі на цю недугу хворіють близько 100 млн. осіб. Їхнє тіло вкривають великі білі плями з рваними краями. У когось цих плям багато, у когось — менше. Їх можна закамуфлювати спеціальними кремами, але неможливо позбутися. Трапляється (хоч і рідко), що вони зникають самі по собі. Вітиліго — хвороба не заразна, не завдає фізичного дискомфорту, проте псує якість життя. Хворий соромиться свого вигляду. Навіть у спеку може носити закритий одяг, відмовлятися від відпочинку біля води, адже люди, які нічого не знають про вітиліго, плутають його з проказою, стороняться таких хворих, насміхаються з них.

Як пояснює експерт Департаменту охорони здоров’я ЛОДА з дерматовенерології Орися Сизон, при вітиліго меланоцити (клітини, які синтезують пігмент у шкірі) руйнуються, і на шкірі на різних частинах тіла (обличчі, руках, ногах) з’являються білі плями. Так само можуть знебарвлюватися окремі ділянки слизових (внутрішня поверхня рота і носа, губи), сітківка ока, волосяної частини голови. Це — єдине, що турбує хворого. Позбавлена меланоцитів шкіра не запалюється, у ній не порушується живлення і обмін речовин, як це часто трапляється при інших шкірних недугах. Перша пляма може з’явитися у будь-якому віці, але у 70% випадків — до 20 років. Чим темніша шкіра, тим помітніший дефект.

Чому виникає це захворювання? Відповіді на це запитання наука досі не може дати. За однією з найбільш поширених гіпотез, вітиліго є аутоімунним захворюванням. Імунна система виробляє білки (цитокіни), які при вітиліго діють на меланоцити, внаслідок чого останні припиняють продукувати меланін. Є докази того, що сонячні опіки або емоційний стрес можуть бути пусковим механізмом для початку захворювання. Люди з іншими аутоімунними хворобами мають більше шансів захворіти на вітиліго. Діти батьків, хворих на вітиліго, є більш схильними до розвитку захворювання, тобто має місце генетична схильність.

Перебіг хвороби неможливо передбачити. У деяких людей депігментовані плями не поширюються, часом — можуть навіть зникати. В інших, навпаки, прогресують, поширюються на інші ділянки тіла. Деякі хворі скаржаться на появу нових депігментованих ділянок. Нові плями, як правило, з’являються після перенесеного фізичного або емоційного навантаження, а також тривалого перебування на сонці. Засмагати хворим на вітиліго не можна. Уражені ділянки — абсолютно беззахисні перед шкідливою дією ультрафіолету, який повинен поглинатися і розсіюватися відсутнім у них меланіном, тож у таких пацієнтів зростає ризик захворіти на рак шкіри.

Позбутися вітиліго неможливо. Можна тільки покращити зовнішній вигляд шкіри. З цією метою використовують вузькоспектральну фототерапію (UVB 311nm), призначають кортикостероїди (зазвичай — ударну дозу, щоб зупинити аутоімунний процес знищення меланоцитів), інгібітори кальциневрину, вітамін D (аби примусити вцілілі меланоцити працювати більш активно) тощо. Пошуки ефективних методів лікування тривають.