«Грим» для будинків

Там, де закінчується старовинна бруківка, вулиці часто обліплені старими панельними багатоповерхівками.

Випинаються кістяки закинутих промзон і заводів, катастрофічно бракує кольору. Сіра облуплена штукатурка не пасує красеню Львову… Урбаністичний пейзаж міста своїми картинами уже кілька років прикрашає команда професійних художників — группа Kickit Art Studio. Працюють у жанрі легального графіті, а також малюють величезні мурали, що інколи займають всю стіну будинку.

Журналіст «ВЗ» поспілкувався із засновником та куратором першої Львівської вуличної галереї Володимиром Кeno.

Розпочинали хлопці на початку 2000-х з написів «нікнеймів» на стінах. Цей своєрідний напрям у мистецтві люди сьогодні трактують однозначно — вандалізм… «Усі початківці проходили через те, що виходили вночі на вулицю і намагалися щось там написати, попсувати власність, — розповідає Володимир. — Без цього нікуди, це своєрідний плацдарм. Зазвичай вуличні художники малюють, аби отримати заряд енергії, частку позитиву й азарту».

Одним із перших «продуктів» артоб’єднання стала «Львівська вулична галерея» (вул. Замарстинівська, 29). Мистецький об’єкт створили спеціально для того, аби налагодити діалог з місцевими жителями. Тут красуються роботи, виконані в рамках львівського графіті-фестивалю «Алярм», який хлопці кілька років поспіль проводили власними силами.

Тоді помалювати до Львова приїжджали понад 60 художників з усієї України. Команда Kickit Art Studio розпочинала з проекту «Ревіталізація Підзамча», де за ініціативи Інституту міста зробили перший великий мурал. І торцева стіна занедбаного будинку стала однією з артлокацій Львова.

Торік команда закінчила стріт-артпроект на вул. Дорошенка, 45 (поруч із трамвайною зупинкою). Усі роботи проводили за рахунок добровільних внесків, підтримували також власники кав’ярень, розташованих поруч. «Коли починаємо розмальовувати стіну, деякі перехожі доволі агресивно реагують, — каже Володимир. — Але за декілька днів, коли бачать результат, змінюють свою думку, стають лояльнішими. Бувало, приносили нам чай і канапки. Обговорюємо малюнок, який хочемо створити, з міською радою і мешканцями будинку. Був випадок, коли керівництво все погодило, але мешканка будинку навпроти попросила змінити кольори. Не сподобалось, що було забагато чорного. Художник пішов назустріч і зробив картинку яскравішою.

Петро Лукіянчук