Їдять те, що послав не Бог, а Міноборони...
Журналіст «ВЗ» спробувала на смак військовий сухпайок.
Коли поверталася з відрядження із Києва до Львова, моїм сусідом по купе виявився військовий — 47-річний Микола. Звернула увагу на його дивний зелений пакет. Чоловік зловив мій зацікавлений погляд. “Це військовий сухпай, можу дати спробувати”. Не відмовилась.
Чула негативні відгуки про їжу, якою військових забезпечує держава. Деякі волонтери запевняли, що їсти її неможливо. Про це, зокрема, говорив і народний депутат Юрій Береза. А нещодавно ветеран АТО Сергій Турович знайшов зуб в одній із банок м’ясного сухпайка для військових української армії. На підтвердження своїх слів опублікував фото на своїй сторінці у «Фейсбуку». На знімку видно, що з м’яса стирчать якісь ікла...
Перед тим, як скуштувати сухпайок, цікавлюсь думкою сусіда щодо якості їжі. Чоловік каже: “Їсти можна. Порції теж вистачає. У великому пакеті - три маленькі: сніданок, обід, вечеря. Їх наповнення майже однакове. Зручно, все розфасовано і продумано. На упаковці зазначено калорійність кожного прийому їжі. Вона майже удвічі більша, ніж людина зазвичай потребує”.
Микола родом із Сумської області, виховує 9-річного сина і 10-річну доньку. На схід пішов добровольцем. Каже, це його обов’язок: “Чоловік має захищати свій дім, а не ховатися за чиюсь спідницю. Мені б було соромно дивитись в очі друзям, жінці, дітям, якби “косив” від служби. Пройшов майже усі гарячі точки: Іловайськ, Мар’їнку, Лисичанськ. Мої діти мною пишаються”, - розчулився чоловік.
Відкриваємо “Сніданок”. Військовим пропонують поснідати двома упаковками галет, паштетом, рисовою кашею з яловичиною та кавою. У наборі - волога серветка, ложка та цукор. “Подбали про “польові” умови. Добре, що дають ложку, а не виделку. Вони швидко ламаються”, - коментує вміст сухпайка сусід. Микола дає мені упаковку галет та відкриту банку паштету. “Сміливіше!” - підганяє. Намащую паштет на печиво. Куштую. Галети тверді як цегла. Ледве прожувала. А ось паштет приємний на смак, ситний. Рисова каша змішана з тушонкою. Не можу сказати, що було смачно. Та й м’ясо не зовсім м’ясо, радше шматки язика або легенів. “Розраховано, що будемо підігрівати, але така можливість є не завжди”, - зауважує військовий.
Обід виявився скромнішим за сніданок. Ті ж галети, які замінюють хліб, м’ясні консерви та чай з цукром. Паштету вже нема. Чи можна цим наїстися? Не впевнена. Чай, як і кава на сніданок, майже без смаку. Проте цукор запаковано у пакети з патріотичними кольорами, а на галетах намальована карта України. Всі консерви мають спеціальне кільце, щоб їх відкрити. Це зручно, якщо під рукою немає “відкривачки”. Пакети, у які запакована їжа, не пропускають вологи та сонячних променів. Завдяки цьому харчі не псуватимуться.
Вечеря повторює сніданок. Але до чаю замість цукру дають мед.
Після спільної “дегустації” запитую у Миколи, чи не набридає ця їжа: “Звісно, тільки сухпайками ніхто не харчується, щось везуть з дому чи передають волонтери, дещо купуємо самі. “сидіти” на консервах — жоден шлунок не витримає. Хочеться супчику чи борщику з пампушками! До речі, треба підкинути ідею керівництву. От якби у сухпайках був борщ, який треба тільки розігріти у воді. Такий роблять волонтери”.
Ввечері сідаємо пити чай. Микола купує у провідниці вафлі: “На фронті хочеться солодкого, особливо згущеного молока чи вафель”, - зізнається.
На ранок живіт, Богу дякувати, не болів, але певний дискомфорт відчувався. Скуштувати раціон військового один раз можна. Але їсти це хоча б протягом тижня неможливо. По-перше, одноманітно. По-друге, несмачно — м’ясо дешеве, рис розварений, печиво надто сухе. Наїстися таким харчами складно, а “заробити” гастрит чи виразку — легко!
Фото Соломії Гаврилишин
