Відпочивають від війни

У Винниках, що біля Львова, відпочивають у християнському таборі вісімдесят дітей з Красногорівки Донецької області — містечка на лінії фронту. Організатор табору — християнський дім милосердя “Оазис”. Діти таборяться там вже два тижні, поїдуть додому наприкінці серпня. Християнський дім милосердя організовує для дітей триразове харчування, ввечері перед сном дітям дають снеки, солодкі гостинці. Але на все необхідне грошей не вистачає. У таборі відпочивають діти з неблагополучних сімей, з яких за відпочинок грошей не беруть. Представники табору просять небайдужих людей приносити для них харчі — овочі, фрукти. Журналіст “ВЗ” поїхала у Винники, щоб поспілкуватися з організаторами табору, подивитися, в яких умовах живуть діти, чого їм бракує.

При вході мене зустрічає єпископ Церкви християн віри євангельської Василь Боєчко. Проводить ознайомчу екскурсію табором, розташованим у приміщенні колишньої військової частини. Діти мешкають у затишних кімнатах, сплять на двоповерхових ліжках. Деякі діти дотримуються порядку в оселі, у декого — “творчий безлад”: розкидані по ліжку шкарпетки, зошити, одяг... Кімнати та коридори табору потребують ремонту, але на це, каже єпископ, бракує коштів. З кухні доноситься запах щойно звареної картоплі та свіжого салату. “Сьогодні у нас на вечерю салат зі свіжої капусти, картопля з сосискою та канапки з ковбасою до чаю”, — сказала одна з працівниць кухні. Гречка та рис на гарнір — рідкість, бо дорогі.

Харчування однієї дитини на день обходиться табору у понад сімдесят гривень.

“Приймаємо дітей ціле літо: від найменших до старшокласників, — каже Василь Боєчко. — Тепер приїхали з Красногорівки. Є діти з незабезпечених та неблагополучних сімей. Відпочивають від війни, бо у Красногорівці зараз гаряче. У Львові вони набралися нових вражень. Їх тут люблять, ними опікуються. Почуваються у безпеці”.

Для красногорівських дітей у Винниках організували насичене дозвілля. Крім уроків християнської етики, діти їздять на екскурсії по замках Львівської області, відвідують пам’ятки Львова, катаються на чудо-поїзді, розважаються у “Дитячій планеті”, плавають в аквапарку, відпочивають на Винниківському озері.

До розмови приєднується пастир церкви “Ковчег” Іван Прядка, який привіз групу дітей із Красногорівки. “Ми зібрали школярів з п’яти шкіл Красногорівки, — каже він. — Наша мета — щоб вони пізнали Львів та традиції Західної України. Більшість дітей відвідує місто Лева вперше. У Винниках вони реабілітовуються від стресів війни. Бо за два роки емоційно змінюються, щоночі чують обстріли... Живуть у страху. Були періоди голоду. Дехто півроку не мав змоги нормально помитися, бо не було води. Коли приїхали у винниківський табір, то наче зажили на повну”.

Підходжу до дітей. Малеча гасає по території табору, хлопці підтягуються на “вуличних тренажерах”, стрибають на надувних гірках. Дівчата щось жваво обговорюють між собою. На перший погляд не скажеш, що це діти із зони лиха... Але це на перший погляд... Діти в один голос скаржаться, що не знаєш, чи прокинешся вранці... Красногорівка перетворилася на руїну — ні світла, ні газу. Запитую, про що найбільше мріють. Сподівалася почути від дітей про приземлені мрії — поїздку на море, у “Діснейленд”... “Мріємо про щасливе дитинство та закінчення війни!” — відповідають діти з лінії фронту.

10-річна Катя каже, що у таборі знайшла багато друзів. 13-річний Данило Книш розповів, що Львів — гостинне місто. “Знав, що тут багато старовинних замків, — каже хлопець. — Це справді так. Красногорівка — “сіра зона”, де щодня небезпечно. У Львові — тихо”.

12-річному Дмитрові у Львові найбільше сподобалися розваги у “Дитячій планеті”. Хлопця виховує дідусь, мама померла. Тато Дмитрика в Росії. “У школі я “хорошист”, — розповідає Дмитрик. — Мрію стати футболістом. А ще мрію про мир в Україні!”. Його сестричка Каріна була небагатослівна: “Найбільше мрію про те, щоб закінчилася війна і в наших домівках було безпечно!”.

Фото автора