Передплатити

Одна санітарка – на 28 лежачих хворих

У геріатричному пансіонаті доживають віку пенсіонери, неповносправні і  хронічні алкоголіки

Довга назва «Львівський обласний державний геріатричний пансіонат» -  хороший евфемізм простонародного «будинку престарілих». «Мій батько в пансіонаті» прийнятніше звучить, ніж «я віддав батька  доживати віку серед йому подібних».

Геріатричний налічує близько трьохсот мешканців: пенсіонери, неповносправна молодь і люди з алкогольною залежністю. Дім їм заміняє двомісна кімнатка із санвузлом і балконом. З інвентарю - ліжка, стіл, стільці й тумби (шаф на всіх не вистачає). У холі — телевізор.

Заходжу в першу-ліпшу кімнату. «Ви до кого прийшли, бо до мене ніхто не приходить?» - зустрічає мене пані Діана Морозенко. Волонтерка, яка опікується тутешніми мешканцями, давала мені список тих, кого ніхто не відві­дує. Схоже, я за адресою. Усміхаюсь, пригощаю стареньку печивом. Жінка ховає його у пакет. «Ви дуже гарна. Ви собі не уявляєте, як це приємно — розмовляти з гарною людиною. Може, ми тому і хворіємо стільки, що живемо серед старих і хворих. Такі, як ви, до нас не часто заходять», — робить мені комплімент пані Діана. Сенс цих слів розумію лише після кількох годин перебування в атмосфері старості й немічності. «Я теж була гарною в молодості, - веде далі жінка. - Бачите портрет над столом? Це я». Над столом висить портрет гарної дівчини, біля нього -  образи, ще з десяток стоять на столі. Схоже, усі мешканці тут дуже побожні: ікони в усіх кімнатах, куди я заходила. Поки розмовляємо з пані Діаною, її сусідка дістає із пакета четвертинку яблука і швидко з’їдає. Коли збираюся йти, пенсіонерка стишує голос: «Годують нас погано. Шматок м’яса, що подають у їдальні, розміром з три чверті пальця. М’ясні котлети - хлібні, але капустяні — дуже смачні».

Проблема харчування гостро стоїть для більшості тутешніх жителів. Хто має можливість, докуповує собі їжу в магазинах. 200-300 грн. залишаються після відрахування 75% пенсії — як плати за проживання.

Одна з волонтерів, що допомагають пансіонату, Наталія Вовк, розповіла, що за три роки вони багато чого зробили: забезпечили мешканців одягом, засобами особистої гігієни, намагаються допомагати продуктами, організовувати поїздки, котрих вже було близько тридцяти. Але ці потреби постійно постають знову і знову. Не можна стареньких, скажімо, нагодувати на рік наперед.

Величезна проблема у пансіонаті з медперсоналом: одна санітарка на 28 лежачих хворих! Жінкам фізично важко встигнути всіх доглянути, а мізерна зарплата не особливо стимулює. «Мешканцям не вистачає психологічної підтримки, багато з них дуже депресивні,  - розповідає Наталя. - Пам’ятаю, принесла якусь побутову хімію і трохи продуктів одній жіночці. Так вона це все спакувала і відправила в село сім’ї».

Ходжу палатами й коридорами. У пакеті залишилась одна порція печива. Даю його бабусі, що проходить мимо. Її очі загоряються: «Справді?! Боже, ще й пакет мені! Як я вам дякую!».

Коментар для «ВЗ»

Михайло СЕНЬКЕВИЧ, директор Львівського геріатричного пансіонату

На місяць на одного самотнього мешканця пансіонату держава виділяє близько 3,5 тисячі гривень. Також з їхньої пенсії вираховується 75%. Утримання осіб, котрі мають дітей, сплачує сім’я, тому вирахування з пенсії не здійснюються. Розміри витрат на пацієнтів варіюються залежно від росту цін і сезону - зимою багато грошей йде на опалення. Часом надсилають допомогу з-за кордону. Не завжди від цього є користь. Одного разу Австралія прислала пакунки, а там - самий непотріб. Довелось це все спалити. Пам’ятаю, якось прислали багато синтетичного одягу, теж довелось спалити. Бо пенсіонери беруть все, що береться, напихають ним шафи і не носять. Чи піднімають у нас руку на мешканців? Хіба що самі мешканці! Від персоналу ми вимагаємо витримки і коректності. А от волонтери стали для нас великою проблемою. Вони налаштовують пенсіонерів на конфронтацію, написання скарг, суперечки. Від волонтерів виходить багато неправдивої інформації у ЗМІ. Журналісти весь час нас питають, скільки  памперсів на день виділяється на одного лежачого хворого. Чого ви всі вчепилися до памперсів?! З цього не складається увесь пансіонат! Переконаний, що діяльність волонтерів має пропагандистський підтекст і спрямована на отримання власної вигоди. Я з волонтерами співпрацюю, але лише з тими, хто хоче співпрацювати, а не робить, що їм заманеться.

Ще більше новин від «Високого Замку»?
Долучайтеся до нас у Telegram