«Місто хоче відкрити заклад, у якому крутились би гроші»...

Знайомий розхвалював мистецьку акцію, яку в трамвайному депо на вул.Сахарова організувала художниця-самоучка, студентка юридичного факультету Оленка Роюк. “Цікаві роботи. Світлові ефекти, - казав Юрко. - Щоб потрапити на виставку до галереї Львівської академії мистецтв, треба пройти відбір прискіпливих викладачів, а у депо була можливість виставитися усім охочим”. За словами Юрка, людей у трамвайному ангарі було стільки, що яблуку ніде було впасти... Єдина проблема — приміщення аварійне! Журналіст “ВЗ” дізнавалася, яке майбутнє чекає на історичну споруду.

Конфлікт щодо цього приміщення триває давно. Ще 2004 року, згідно із рішенням виконкому ЛМР, місто передало трамвайне депо в оренду на 50 років Львівському історичному музею. Там планували облаштувати Музей техніки. А коли на посаду міського голови у 2006 році прийшов Андрій Садовий, плани щодо трамвайного депо змінилися. Пригадую, була ідея відкрити в ангарі Музей старовинних трамваїв. Один час тут діяла виставка раритетних автомобілів. Були й інші охочі облаштувати у цій споруді свій бізнес (ресторан, дизайн-студію, торгово-розважальний центр). Однак віз і нині там…

Позаштатний радник міського голови Ілля Кенігштейн, його вважають впливовим ІT-інвестором, запропонував відкрити у трамвайному депо “креативний квартал” для підприємців. Думаю, у першу чергу для “айтішників”. Там проводитимуть майстер-класи, лекції, з’явиться кафе... Приміщення здаватимуть в оренду, а вхід буде платним. За мінімальними підрахунками, на реставрацію трамвайного ангара потрібно 3,5 мільйона доларів. Пан Кенігштейн, який раніше працював у компанії “Майкрософт” і має багато зв’язків в IT-галузі, знайшов інвесторів, які готові вкласти гроші у відновлення трамвайного депо, його укріплення та ремонт. Попри старання міської ради, Історичний музей проти такої затії. Наполягає, що у трамвайному депо має з’явитися Музей техніки.

Завідувача відділу науки і техніки Львівського історичного музею Михайла Шингельського зустріла після мистецької акції. На стінах - цікаві картини, якісь роботи, поміж ними — історичні експонати: дизельний двигун, копії моделей космічних кораблів. Вони, як зізнався сам пан Шингельський, у плачевному стані... Картини, які тут виставлялись, продадуть з мистецького аукціону. Частину коштів організатори передадуть на створення саме Музею техніки. “Міська рада робить усе, аби нас вигнати з депо, - обурюється пан Шингельський. - Влада не повинна розкидатися грошима направо-наліво, вона має зберегти нашу історію. Колись радянська преса писала, що у Львові було лише кустарне виробництво, а це неправда. У нас були фабрики і заводи. Історичний музей має понад дві тисячі експонатів, зокрема XVI cтоліття. Ви знаєте, хто такий Лібанський? У цьому депо він створив літак!”. “А ви маєте кошти на реставрацію?” - запитую. “Звідки?” - пан Михайло відповідає питанням на питання. “У 2009 р. Апеляційний суд скасував усі рішення і залишив в силі рішення виконкому”, - додає мій співрозмовник. Здається, пан Шингельський не збирається відступати. Попри те, що в Історичному музеї мають відбутися вибори нового директора (екс-керівник пішов на пенсію). За словами пана Михайла, певні кошти у реконструкцію депо Історичний музей таки вклав. Їх виручили від виставок, які там організовували. “Міська рада пропонувала вам, можливо, інше приміщення?”. “Якось один мудрий пан на засіданні запитав: “А вам у Турці приміщення під музей не підійде? Інші діячі закидали, мовляв, музеї збиткові, “сидять” на дотаціях, кому вони взагалі потрібні. Місто хоче відкрити заклад, e якому би крутились гроші...”.

Поки чиновники чубляться, у трамвайному депо тече дах і руйнуються стіни. А львів’яни не мають ні Музею техніки, ні мистецького клубу, ні “креативного кварталу”...