«Кажуть, ми «збоченці», «зоофіли», «педофіли» та інші «філи»...»

Фестиваль рівності, що 19 та 20 березня мав пройти у Львові під гаслом “об’єднання людей у їх різноманітності та єдності, у боротьбі з упередженнями та дискримінацією”, присвячений представникам ЛГБТ-спільноти, переселенцям та людям з особливими потребами, зірвався через групу агресивно налаштованих молодиків. Громадськість розділилася на три табори. Одним соромно за те, що відбулося у Львові, та за саме місто. Інші кажуть “так тим поганцям і треба”. Треті говорять: “Не маємо нічого проти ЛГБТ-людей, але подія була не на часі, і от тепер увесь світ говоритиме про гомофобський, праворадикальний Львів, з яким краще не мати справи...”. Про ситуацію, що склалася, - у розмові з керівником громадської організації “Інсайт”, представницею ЛГБТ-руху Оленою Шевченко (на фото).

- Олено, як українське суспільство загалом ставиться до представників ЛГБТ-спільноти?

- За даними соціологічних опитувань, суспільство не надто позитивно сприймає рівність прав ЛГБТ. Є багато стереотипів. Громадськість не бачить відкритих ЛГБТ-людей. Є уявлення, що це люди з рогами та копитами... Немає жодних програм, які б розповідали про життя ЛГБТ, бракує інформації.

Чуємо, що ми “збоченці”, “зоофіли”, “некрофіли”, “педофіли” та інші “філи”... Навіть люди у владних структурах сповідують стереотипні уявлення. Чомусь проводять паралелі між людьми, які люблять одне одного, просто їхнє кохання є одностатевим, та тими, хто знущається з тварин, ґвалтує дітей...

- Часто можна почути таку думку: “Нічого не маю проти геїв, лесбійок, лиш би вони не виходили на свої марші”...

- Чому інші люди можуть виходити на демонстрації? Коли кажуть “не демонструйте, не виходьте”, мають на увазі “сидіть удома, за зачиненими дверима, і не розказуйте нам про себе”. Що таке демонстрація? Це, до прикладу, коли я кажу на роботі, що вчора гуляла зі своєю коханою людиною. Гетеросексуальні люди роблять це щодня. Розповідають про те, як провели вихідні, куди з’їздили, як сильно люблять свого партнера/партнерку. Чому ми не можемо цього робити? Чому це сприймається як показуха чи афішування? Коли ми виходимо обстоювати власні права — це звичайна річ, бо у нас немає тих прав, які є у гетеросексуальних людей. Я чую: “Ми ж не виходимо на гетеросексуальні паради”. Так, правильно. Але ви можете спокійнісінько ходити вулицями, тримаючись за руки, цілуватися. Коли ж це робимо ми, одразу звучить: “Це нав’язування, демонстрація”. Проти цього і виходимо.

- Чи винні ЗМІ у створенні негативного образу ЛГБТ-людей?

- Частково так. Коли ЗМІ пишуть про ЛГБТ, часто використовують фотографії, які не мають нічого спільного з тим, про що пишуть. Коли висвітлюють публічні акції ЛГБТ-людей, найчастіше бачимо фотографії із фестивалів у Ріо-де-Жанейро. То навіть не гей-парад! То карнавал, де є як гомосексуали, так і гетеросексуали...

- Чи є статистика, скільки осіб в українській ЛГБТ-спільноті?

- Такої статистики немає. Загалом, у світі ЛГБТ-людей — від 5 до 10 процентів.

- Чи є ще якісь спільноти, які посперечаються з вами “за першість” у дискримінаційних гоніннях?

- Хіба ви не чули про гучні скандали, що були у Львові із людьми з особливими потребами? Це було незадовго до Фестивалю рівності. Такі люди невидимі у суспільстві. Вони сидять вдома. Держава не пристосувала навколишнє середовище до того, щоб такі люди мали змогу бути учасниками повсякденного житття — працювати, ходити у бари, відвідувати спортзали...

- Стосовно Фестивалю рівності - чому саме Львів? Чому саме у цей час?

- Цьогорічний графік фестивалів у кількох регіонах країни ми затвердили торік. Не звірялися з Григоріанським чи Юліанським календарем. Так, зараз піст, але у ті вихідні, коли мав відбутися Фестиваль рівності, у Львові проходило щонайменше шість подій різного спрямування. Не розумію, чому у піст не можна виходити та говорити про власні права? Як це пов’язано з постом? Щодо Нідерландів, то референдум (щодо асоціації України і ЄС) там буде у квітні, а не днями (6 квітня. — Авт.). Завжди, коли проводимо якісь свої заходи, чуємо те саме: зараз це не на часі...

- Начальник департаменту протидії наркозлочинності нацполіції Ілля Ківа, коментуючи ситуацію на Фестивалі рівності, цитує Біблію: “Львів! Біблія, Левіт, вірш 20, глава 13. Якщо хтось ляже з чоловіком, як із жінкою, то обидвоє вони зроблять гидоту: хай будуть віддані смерті, кров їхня на них. P.S. Читайте Біблію, вірте Господові!”...

- Це неадекватна позиція. Такі люди не мають права бути у поліції.

Коментар для «ВЗ»

«Було прийнято найкраще з усіх найгірших рішень...»

Віктор АНДРЕЙЧУК, начальник УСБУ у Львівській області

Щодо ЛГБТ-фестивалю. У будь-якому випадку ми би програли в інформаційному плані - чи дозволили б проводити той фест, чи не дозволили б. У групі ЛГБТ сюди приїхали жителі сходу України і Києва. Жодного львів’янина! Днів за три до початку в Інтернеті з’являється замітка про цей фестиваль. Сайт, на якому з’явилася ця інформація, зареєстрований за межами України. Ви кажете: з ними треба було превентивно поговорити. Про що? Спецслужба не має повноважень переконувати їх у чомусь. Пані Шевченко кинула клич - давайте зберемося у Львові. Ніхто із львів’ян не підтримав. Натомість одразу з’явився спротив усіх громадських організацій, церкви. Назрівав конфлікт. Відповідно влада мала зробити заяви і вжити відповідних заходів. Справа навіть не у тій громадській організації, яка взяла на себе відповідальність (хоча вони кидали каміння не у тих людей, які приїхали, а в міліцію, яка їх захищала). Жодного постраждалого з ЛГБТ-організації не було. Повторюю, як би влада і правоохоронна система не діяла, ситуація для Львова була апріорі програшна. Але було прийнято найкраще з усіх найгірших рішень - не допустити, щоб у Львові пролилася кров. Спецслужба зробила максимум з того, що могла зробити.