Не сиром єдиним...

У Львові відбулось чергове Свято сиру і вина. Ще до відкриття під брамою Палацу мистецтв зібралися охочі потрапити на святковий захід. Квитки коштували 25 грн. У попередні роки свято проводили на площі Ринок, тож брали у ньому участь усі охочі “на халяву”. У програмі: дегустації, святковий концерт, новинка фестивалю — гігантська давильня винограду. Відвідувачі, які купували сувенірну продукцію, мали змогу у спеціальних чоботях чавити виноград, який привезли з Львівщини та Закарпаття. Наступного року вино, створене у Львові, можна буде скуштувати. Загалом, участь у святі брали понад 50 виробників та фермерських господарств.

...Якщо сиру на столах було багато, і пробувати його можна було безкоштовно, то за дегустацію вин треба було заплатити: від 20 до 80 грн. Розвага для відвідувачів - Винна пошта. Святкову листівку можна було відправити у будь-яку країну світу. А величезний сирник, який спекли за давнім гуцульським рецептом (без тіста, лише з домашнього сиру та масла, з додаванням вершків, родзинок і кураги), роздавали дітям... На святі малювали картини вином, ліпили сирні коники, демонстрували вишиті сорочки із... винних корків. Автор і дизайнер незвичного вбрання - киянин, музикант Сергій Ткачук.

...У вічі впадають величезні головки сиру. Їх разом зі сім’єю виготовила Ганна Мельничук зі села Шепіт (Івано-Франківська область). Продукцію збувають ось на таких фестивалях — їздять протягом десяти років. “У нас на такий сир кажуть буц, - розповідає господиня. - Виготовляю його з овечого молока. Є просто солений, а є з приправами: перцем та базиліком... Відрізнити справжній овечий сир від підробки майже неможливо, хіба що віддати його на експертизу. В овечому — більше жирності”. Пані Ганна просить за свій сир дешевше, ніж її конкуренти, — 120 грн. за кілограм. Пробую копчений сир. Смакота! Надивившись на апетитні головки, і собі купую карпатського буцу.

На одній з вітрин — дорогий голландський сир (компанії “Чізленд”). Біля ятки — порожньо. Кілограм сиру коштує 800 грн. Якщо хтось захоче пригубити того сиру до вина, то за 50 грамів доведеться викласти 30 грн. Мені пропонують знижку... “У магазині продавці розповідають: “Сирний продукт — то таке, а ось сир — це сир”, - кажу двом чоловікам за прилавком. “Вам виробники соків те саме скажуть: “Нектар — то таке, а ось сік...”. Визначити якісний сир можна за смаком, - каже Дмитро. - Сир — живий продукт, його найкраще зберігати у холодильнику у паперовому пакеті, аби він дихав (краще — не більше тижня). Навіть якщо на ньому з’явиться пліснява, це йому не зашкодить, її можна зрізати, і він далі живий. А ось сирний продукт за той час просто засохне... Це буде крихка маса”. До речі, чоловіки проти того, що вхід на фестиваль платний. Багато хто хотів би просто проконсультуватись у виробників про якість сиру та вина. Викласти за це 25 грн. - не усім по кишені. “Заробляють на цьому святі люди, далекі від сиру та вина”, - констатують вони.

Біля українських сирів “Комо” - натовп людей. Тут скуштувати кубик сиру можна безкоштовно. Вперше спробувала твердий сир з... полуничним варенням. Оригінальний смак. Є гурмани, які їдять сир з медом, горіхами або виноградом. Ну а найкраще сир смакує, звісно, з вином... У виробника є сири, які дозрівають 1,5 місяця, “Старий Голландець” - найдорожчий, його “вирощували” цілий рік. Звертаю увагу на плавлені сирки цієї фірми. Галина мене переконує, що це не відходи. Плавлені сирки роблять з твердого “Російського сиру”, бо люди звикли саме до цього смаку. Коштують сирочки — 7 грн. Зі смаком помідора сподобається тим, хто любить томатний сік.

Народ юрбиться біля стелажа з козячим сиром. Власниця сироварні у м. Долині Івано-Франківської області Юлія Небилович каже, є сир брі і фета (у банках) — його добре додавати до салатів. “Козячий сир має специфічний смак і запах, якщо фермер не дотримується правил гігієни, - каже Юлія. - Також кози і козли мають утримуватися окремо. В Україні таких виробників — не більше десяти (на Івано-Франківщині — це єдина ферма). Ця галузь у нас не розвинута. Народ лише звикає до смаку козячого сиру”. За баночку “Фети” у розсолі (150 грамів) господарі просять 60 грн., за головку сиру — 45 грн. (кілограм коштує 270 грн.). “А ви п’єте козяче молоко?” - питаю у Юлі. “Звичайно. Це дуже корисна штука”, - усміхається.

Біля жіночки з рудим волоссям крутяться підприємці. “А ви працюєте з Одесою?” - питають двоє поважних панів. Вона дає їм контакти (сироварня у селі Старий Угринів). Товар передають “Новою поштою”. На її вітрині яких тільки сирів нема: бринза, сулугуні, моцарелла, маскарпоне — його роблять з вершків, додають лимонний сік. Маскарпоне запакований у пластикові коробочки, добре смакує з десертом тірамісу. Той сир, що з гірчицею та куркомою, має жовтуватий відтінок, з базиліком - зелений. Уся продукція з коров’ячого молока. “Приймаємо у людей молоко по 4 грн., - каже власниця сироварні. - З десяти літрів молока виходить кілограм сиру. Це означає, що якісний сир не може коштувати дешевше, ніж 100 грн.”.

Ну, сиру я вже накуштувалася. Йду по вино. На столі — море стаканчиків. Випиваю до дна. Вино з Одещини (місто Болград). Має насичений вишневий колір. “Голова від нього не буде боліти?” - питаю. “Ми ще не пробували. Нам не можна, - усміхаються молоді хлопці. - Якщо захочете купити пляшку — ось у тій ятці (показують у бік. - Авт.)”. Але виробників у дворику Палацу мистецтв стільки, що яблуку ніде впасти... Помічаю на столику незвичні пляшки — такого вина у магазині не бачила. І ще 50 грамів мускату... Настрій покращився. За вино з приватного погребу просять 150 грн. Якась жіночка розігналася пробувати, дізнавшись про ціну, відмовляється куштувати винний продукт. “У магазинах деякі вина коштують і 30 грн.”, - апелюю до дівчини. “Той, хто купує вино за 30 грн., не поважає себе і вино”, - усміхається вона. Винороби випускають ексклюзивні напої, є вина, які виготовляють з заморожених ягід винограду — їх збирають при температурі мінус сім градусів. Вино виходить надзвичайне — післясмак напою ще довго відчувається.

Винороб із Закарпаття Олександр Ковач розповідає, хороше вино — це широке поняття. У світі є проста формула: пляшка вина не може коштувати менше, ніж п’ять кілограмів винограду. Якщо я купував виноград по 12-15 грн., то вино буде коштувати не менше, ніж 60 грн. Буває, витримаєш бочку рік-два, а вино не те що не покращилось, а погіршилося. Ніколи так не буває, заклав десять бочок, і всі десять бочок вийшли ідеальними. Втрати треба теж враховувати. “Українці вміють пити вино?” - запитую. “Культура пиття лише зароджується, - каже пан Олександр. - Третій день вагітності (усміхається. - Авт.). Нам є куди рости. Якщо ви вип’єте келих за обідом, при цьому будете розуміти, яке вино до якої страви, ви ніколи у житті не сп’янієте. У вас буде набагато краще травлення, хороший тонус, гарний настрій. Спокійно можете сісти за кермо і їхати”. Винороб переконує, найкорисніші вина — сухі. Червоні чи білі — неважливо. Головне, у якій компанії п’єте, з якої нагоди, під які страви. “Не можна огірки зі салом запивати білим вином”, - усміхається пан Ковач.

Підходжу до ще одних виробників із Закарпаття. Хлопці радять уважно читати етикетки на винах і тоді обирати напій. Наливають мені ще “5 крапель”. Відчуваю аромат напою. “У радянський час виноробство знищували. Виноградники вирубували, - бідкаються винороби. - Сьогодні держава і надалі не підтримує вітчизняних виробників. В Україну завозять багато імпорту. Чотири роки тому діяла державна програма, з бюджету виділялись гроші на садіння виноградників. Зараз цього немає. Сьогодні не найкращі часи для виноробства”...

Фото автора.