Варення – 20 грн. за баночку, конфітюр – вдвічі дорожчий

Мариновані огірочки, ароматне варення, лечо та кабачкова ікра... Взимку домашня консервація смакує усім. От тільки стояти по кілька годин біля плити, аби накрутити цієї смакоти, не кожен хоче. Але для чого “паритись” (у прямому значенні цього слова) самому, якщо можна це все замовити. На сайтах оголошень все більше господинь пропонують зробити закрутки на замовлення, аби заробити бодай якусь копійчину.

«Ваші продукти, банки і кришки. Моя робота. Якщо маєте власні рецепти, можу закрутити за ними. А можу і за своїми. Маю хороші, перевірені — якість гарантую», — каже Людмила з Дрогобича. Досвідчена господиня відразу питає, що саме хочу, і відмовляє закривати лечо у літрові банки. “Це добре хіба на велику сім’ю. Якщо сім’я невелика, то краще півлітрові. Так, щоб відкрили і відразу з’їли”, — переконує жінка. А от скільки коштує її робота, не може сказати відразу. В середньому бере по 10 гривень за півлітрову банку, 15 — за літрову. Але все залежить від рецепта, бо є такі, які треба по 5-6 годин виварювати, а на це йде багато газу.

Можна придбати і вже готові закрутки. Причому ціни дуже різні. Натрапила на оголошення, у якому чоловік з Могилева-Подільського (Вінницька область) пропонує малинове варення по 20 гривень за півлітрову баночку. Враховуючи, скільки цього року коштувала малина, плюс цукор, робота — якось надто дешево. “Ви спізнились. Малинового вже нема. Усе розпродав. Зараз роблю яблучне повидло, але маю велике замовлення. Хіба мусите почекати до пізніх яблук. Можу вислати поштою у будь-яке місто, але після передоплати”, — каже чоловік. Дізнавшись, що я з газети, представляється Арсенієм Петровичем. Каже, відколи вийшов на пенсію, від весни до пізньої осені живе у батьківській хаті у селі. Городу має небагато, зате є великий сад. Закрутки все життя робить сам — дружина допомагає хіба що “помити-порізати”, але закатує тільки власноруч. “Так я впевнений, що не постріляє, — каже Арсеній Петрович. — Завжди в кінці зими роздавали закрутки, які не встигли з’їсти, сусідам і родичам. Торік почув, як сусідка хвалилась іншій, що їй не треба нічого купувати на варення, бо Петрович все привезе на халяву. Розізлився. Взяв усе, що було зайве, виніс на ринок і продав. Містечко в нас невелике. То ті, що купували торішні закрутки, наперед замовили і на цей сезон. Хто привозить свій цукор і банки, з того беру дешевше. Один чоловік привіз цілий бус трилітрових банок, хоча брав тільки тридцять банок компоту — потрохи з різних ягід і фруктів. Лишив мені всі банки, щоб у підвалі місце не займали. Зараз одна сім’я замовила 50 літрів яблучного повидла — відразу на всю родину. Соку багато замовляють. То я і заняття маю, і копійку”.

Скільки уже заробив на закрутках, пенсіонер не зізнається. Каже, має достатню пенсію, щоб “не воювати за рубль”, тому і ціни “призначає” людські.

У Львові люди підприємливіші. Оголошення пишуть креативно: “За рецептом цьоці Рузі, яблучний галярет з цинамоном...”. І ставлять на яблучне желе ціну 35-40 гривень за півлітрову “євробаночку” (звичайна банка з кришкою, що закручується). Ще більше піднімають ціну саморобні етикетки (надруковані на звичайному принтері і приліплені до банки скотчем). Так, якщо звичайне малинове варення продають по 20-30 гривень за півлітра, то за 250-грамову баночку з етикеткою “малинового конфітюру” треба буде віддати уже 40 гривень і більше... Ніщо так не стимулює до творчості, як бажання заробити копійчину.