Білий гриб чекає на «припарки»...

Сколівський район, Львівська область

У Карпатах рік на рік не випадає. Якщо торік вже на початку липня пішли перші білі гриби, то цього року карпатський ліс донедавна був “стерильний”. Натомість торік чорниці (другий хліб жителів карпатських сіл) не вродили. А цього року хоч весняні приморозки трохи наробили біди, але чорниці є. І збиратимуть їх аж до серпня, бо досі ще багато зелених...

Напередодні минулих вихідних телефоную своїм знайомим, що живуть у Сколівському районі. Питаю: “Гриби є?”. “Та де там, - тяжко зітхають. - Нич нема. Ліс порожній. Щойно з лісу повернулися, на ягоди ходили, то жодного гриба не знайшли. Самі грибів дочекатися не можемо”.

Через різкі перепади погоди — то була несамовита спека без дощу, то раптом похолодало до мінус 2 градусів (на Петра) — гриби рости категорично відмовляються. Чекають на лагідний дощ та ласкаве тепло. Це називається “припарки”, коли тепле і водночас вологе повітря. Саме таку погоду люблять “панські гриби”, тобто красені-біляки. Втім, місцеві інших грибів не визнають. Ті ж підберезники (місцеві кажуть на них “червоні”) чи підосичники (“козарі”) - це забавка для туристів чи “славчан” (так місцеві зневажливо називають приїжджих “варварів” зі Славського, які ідуть у “їхні” гори і збирають “їхні” гриби та ягоди).

Попри песимістичні прогнози знайомих, все-таки у вихідні вибираюсь у Карпати. Благо, сайт “Синоптик” обіцяє сонячну, бездощову погоду. Шкода, звичайно, що грибів нема, але ж сезон чорниць у розпалі!

Крім того, не раз так було, що місцеві кажуть, що грибів нема, а коли приїжджає­мо, виявляється, не все так трагічно. Те, що для них “нич нема”, нам, людям асфальту, цілком достатньо для гарної грибної підливи. Зрештою, не в одних грибах щастя...

Найкращий “барометр”, який визначає наявність грибів у карпатському лісі, — продавці на узбіччі траси Львів-Чоп. Якщо після Верхнього (чи Нижнього) Синьовидного продають гриби, значить, щось та й знайдемо... Проїжджаємо перших продавців і, на жаль, розуміємо, що таки зле. Не обдурили нас знайомі. При трасі продають хіба чорниці та малину. Але є і добра новина: продавців чорниць багато, значить, ягоди вродили рясно.

Не встигли приїхати, як я першим ділом пішла “пастися”, тобто їсти солодкі, як мед, чорниці. Яка ж то смакота їсти ягоди прямо з куща! Щоправда, через кілька хвилин зрозуміла, що моєму манікюру - смерть. Не знаю, з якими очима піду до свого майстра...

Наївшись досхочу, беру слоїк, аби зібрати екологічно чисту ягоду додому. Чоловік жартує, що в радянські часи я би була передовицею соціалістичної праці, з таким натхненням я збирала ці чорні ягоди. Щоправда, на другий день ледь з ліжка встала: спина і ноги нили, як після важкого тренування. Але це приємна крепатура...

До речі, для місцевих жителів чорничні жнива — це чи не єдина можливість заробити живі гроші. Щороку у липні до них приїжджають заготівельники, які стараються дешевше скупити афини. Торік взагалі спочатку по вісім гривень за кілограм ягід давали. Але місцеві збунтувалися і відмовлялися здавати. Заготівельники змушені були ставити більш адекватні ціни. Брали за 15 гривень, а під кінець сезону за 25. Цього року ціни стартували з 23 гривень за кілограм. Потім — 27, а зараз вже здають по 30 гривень. У Львові на базарі чорниці також 30 гривень кош­тують. Щоправда, не кілограм, а літрова банка...

Я за кілька годин ударної праці, не розгинаючи спини, примудрилась зібрати близько шести літрів чорниць. Але, на відміну від селян, які збирають гребінцями-чесалками у промислових масштабах (за кілька годин мінімум кілограмів десять), я кожну “бусинку” зривала вручну. До того ж ці кущі до мене вже хтось “вичесав”, тож доводилося “зачищати” залишки. Але мені і цього цілком достатньо. Привезений до Львова вітамінний врожай я і уся родина кілька днів їли. А мама наробила фантастичних вареників з чорницею.

А щодо омріяних грибів, то не повірите: мій чоловік знайшов свіженький молоденький білий гриб. Таке враження, що він був єдиним на цілий карпатський ліс. Навіть наші місцеві друзі “круглі очі” зробили, коли ми з лісу з таким “трофеєм” повернулися. Кажуть, з його легкої руки ми грибний сезон “розкоркували”.