«Закотилася таблетка під диван – підняла, обтрусила і випила»...

Попри безгрошів’я, українці на ліках не економлять. Купують їх про запас по кілька пачок. Це при тому, що ціни на імпортні препарати зашкалюють.

«Люди зрозуміли, що коли прийдуть за медикаментами через місяць, заплатять вдвічі, а то й втричі більше», — каже провізор Роксоляна Зенько. “Моя мама — гіпертонік, хворіє на цукровий діабет, — розповідає. — У мене — аутоімунний тиреоїдит. У чоловіка — виразка шлунка. Щомісяця витрачаємо на ліки близько 2,5 тис. гривень. Це при тому, що підбираємо дешевші замінники, а якщо почуваємося краще — зменшуємо дозування. Учора таблетка закотилася під диван — підняла з підлоги, обтрусила від пилу і випила”.

“Які вітаміни порадите для дитини?” — запитує в аптекарки небідно вбрана пані. Дістає шкіряний гаманець. На руці поблискує золотий ланцюжок. “Візьміть супрадин — 155 гривень пачка”, — пропонує фармацевт. “А можна взяти одну пластинку?” — дивиться благально. “Це взагалі диво, що хтось купив імпортні вітаміни, — каже пані Роксоляна. — Привезли вчора зі складу вітрум центурі — вітаміни для людей, старших 50 років. 100 таблеток — 366 гривень! Хто їх купить за таку ціну?! Ходовий товар — вітаміни вітчизняного виробництва (ундевіт, гексавіт). 50 таблеток коштують 10 гривень”.

“Коли мезим з 23-28 гривень подорожчав до 35-40, думала, його вже ніхто не купить. Купують! Вчора отримали по 53 гривні — попит не зменшився. Упаковка гропринозину (імуностимулятора, препарата з противірусним ефектом) 50 таблеток коштує понад 500 гривень! А люди приходять і кажуть: “Дайте дві!” Постачальники закладають у вартість товару можливі ризики, адже невідомо, скільки завтра коштуватиме долар, — каже провізор Надія Зотова. — Вітчизняні препарати також дорожчають — на 1-2 гривні щотижня. Анальгін коштував 4,50 гривні. Сьогодні вже отримали по п’ять. Сировина вся — імпортна. Якби закрили кордони, взагалі би без ліків залишились”.

“Лікарі виявили у мене глаукому. Призначили очні краплі. Купувала краплі по 90 гривень, а тепер вони 400 гривень коштують, і на повний місяць тієї баночки не вистачає. Якщо не буду крапати, осліпну. Як вижити, якщо отримую 1049 гривень пенсії?!” — старенька ледь стримує сльози. Дістає з торбини складені 100-гривневі купюри, замотані у целофановий пакетик. “Хворе серце і судини вже не лікую — нема за що”, — бідкається.

“Хронічно хворі (з шлунково-кишковими, серцево-судинними, ендокринними захворюваннями) потребують пожиттєвого лікування. Вони не можуть не прийняти таблетки, які їм прописав лікар, бо завтра опиняться у лікарні, і стаціонарне лікування обійдеться їм у десятки разів дорожче. А дешевші замінники не завжди можемо запропонувати”, — каже провізор.

В аптеку забігає чоловік. “Краплі азарга маєте?” — питає. “Маємо. 308 гривень за флакон”. “Зовсім подуріли?” — чоловік розвертається на 180 градусів і йде геть. Через півгодини вертається. “Давайте, — каже приречено. — В інших аптеках по 400 продають”. “Добре робите, — підбадьорює його завідуюча аптекою. — Бо нам прийшла нова партія — по 438 гривень за флакон. А у конкурентів вже, певно, по 550 продаватимуть”...

“Найдешевші презервативи (3 штуки) китайського виробництва коштують понад 20 гривень (раніше можна було й за п’ять купити). Але від контра­цепції народ не відмовляється: лікувати венеричні болячки і бавити дітей — дорожче задоволення. Багаті клієнти, які брали по 4-6 пачок віагри, тепер беруть по 2-3. Менше стали купувати імпортне дитяче харчування — надають перевагу вітчизняному. Грип, застуду лікують симптоматично. Пакетики фервексу купують поштучно, бо один пакетик коштує як пачка молока. Українці переживають скрутні часи, але у цьому також є плюс, бо в аптеку почали частіше заглядати здорові люди. Радяться, що прийняти, аби не захворіти, стали більше дбати про профілактику”, — ділиться спостереженнями провізор Ірина Соловйова.

“Все, що могло зробити Міністерство охорони здоров’я для стримування росту цін на лікарські засоби, воно зробило, — запевнив у коментарі “ВЗ” начальник відділу прес-служби та співпраці з громадськістю МОЗу Віктор Сальков. — Були встановлені гуртові і роздрібні націнки на ліки, скасовано ліцензування імпорту активних фармацевтичних інгредієнтів (тому не зрозуміло, чому зростає вартість лікарських засобів вітчизняного виробництва). Фармацевтичний ринок в Україні — вільний. Держава не може і не повинна регулювати ціни на лікарські засоби. А якщо є зловживання (велика різниця між закупівельною і роздрібною ціною), то цим повинні займатися фіскальні органи”.