99 відсотків вірогідності, що перепоховали останки Івана Федоровича

Іван Федорович помер у Львові у 1583 р. Йому було 73 роки. Вирішити проблему з перепохованням мощей не вдавалося майже півстоліття! Експерти сумнівалися, чи справді знайдені кістки у церкві Св.Онуфрія у 70-х роках належать цій видатній людині. Коштів, аби провести повноцінну експертизу, як завжди, бракувало. Крім того, вирішення цього питання блокували й у вищих ешелонах влади. Не один рік точаться дискусії про те, Іван Федорович — український та російський друкар чи суто український. Після Революції гідності ситуація різко змінилася. Політичний тиск припинився. І ось цей історичний день настав! На поминальній церемонії побувала журналіст «ВЗ».

Заходи розпочалися із перевезення ракій з останками Івана Федоровича з приміщення Музею мистецтва давньої української книги до храму Успіння Пресвятої Богородиці, що на вул. Руській. У церкві відбулася поминальна панахида. Віддати шану Івану Федоровичу прийшло кількадесят людей, представники різних церковних конфесій, владики. Коли процесія із чотирма ракіями (крім І. Федоровича, були знайдені останки його сина та ще десятьох людей) вийшла із храму, почав падати дощ... Колона рухалася центральними вулицями Львова: Руська — Підвальна — Насипна — пл. Вічева — Чорноморська — пл. Старий Ринок — Б. Хмельницького. Ракії були такі важкі, що людям, які їх несли, довелося щоразу мінятися. Перехожі, які бачили урочисту церемонію, зупинялися і молилися... Ракії з останками заклали у стіну храму Св. Онуфрія. Вони повернулися туди, де їх, власне, і знайшли... У храмі також освятили надгробну плиту Федоровича (за рисунками церковного діяча та історика Модеста Гриневецького).

Нагадаємо, сорок три роки знай­дені кістки зберігалися у Музеї книги в дерев’яних ящиках. Дослідники не могли точно встановити, кому вони належать. Директор Львівської національної галереї мистецтв ім. Б. Г. Возницького Лариса Возницька розповіла, що дослідження останків почав її батько. На початку 70-х років минулого століття Борис Возницький облаштовував в Онуфріївському монастирі Музей книги і натрапив на людські кістки. У соборі проводили археологічні дослідження, якими займався археолог, доктор наук Ігор Свєшников. Науковці мали план церкви, і Борис Возницький помітив, що в одному місці стоїть літера «Ф». Нею була позначена замурована ніша з останками 70-річного чоловіка та 25-річного. У склепі, під підлогою церкви, знайшли останки ще десятьох осіб...

За словами Лариси Возницької, протягом років музейники намагалися залучити різних спеціалістів для дослідження мощей. Декілька фахівців бралися до роботи. Однак, зважаючи на те, що це досить дорогий процес, їм не вдалося усе довести до кінця. На початку Євромайдану Львівська галерея мистецтв звернулася до Вроцлавського університету, при кафедрі медицини якого діє сучасна лабораторія, яка займається дослідженням останків. «За деякий час ми отримали відповідь, що університет згідний провести дослідження безкоштовно», — зазначила директор галереї мистецтв.

«Чи можна на сто відсотків стверд­жувати, що це кістки Івана Федоровича?» — запитували журналісти. «Стверджувати на 100% ми не можемо, — зауважила пані Лариса. — У цієї людини у кістках втричі перевищений вміст важких металів: свинцю, олова, кадмію. Крім того, на суглобах і на хребті є деформація. Вона з’являється тоді, коли люди протягом життя роблять ті самі рухи. На такі хвороби, які мала ця людина, хворіли, власне, друкарі та складальники.

Додатковим доказом служить і той факт, що його підкреслив президент Благодійного фонду ім. Героя України Б. Г. Возницького Ігор Жук: «У ракії з останками Федоровича є кістки й іншої особи. Дослідження показали, що ці люди були родичами. Оскільки друкар був похований із сином, то це також доводить, що останки належать Івану Федоровичу. Ми впевнені на 99 відсотків, що останки належать друкарю».

За словами завідувача Музею мистецтва давньої української книги Львівської галереї мистецтв Лариси Спаської, на жаль, третина документів щодо поховання І. Федоровича була спалена на подвір’ї церкви Св. Онуфрія. У Німеччині має бути проведена ще одна експертиза.

Голова історико-краєзнавчого товариства «Літопис» Роман Мелех наголосив, що цього року ми святкуємо 440-ліття видання у Львові українського «Букваря» та львівського «Апостола», які І. Федорович видав у 1574 р. Російський народ має свого творця «Букваря» (розділяють цю думку і російські вчені) — Василя Бурцева. Він, щоправда, на 62 роки пізніше від Федоровича надрукував у Москві російський «Буквар».

«До речі, — далі веде він, — Православна церква Московського патріархату попередньо брала участь у підготовці до перепоховання. Але в останній момент відмовилася брати участь в учорашніх заходах»...

Роман Мелех також зауважив, Вроцлавський медичний університет представив довідку, у якій йдеться, що ДНК І. Федоровича і сина Івана Друкаровича збігаються на 100%. «Я переконаний, що знайдені останки Федоровича та його сина на 100% належать саме їм», — сказав Роман Мелех.

Фоторепортаж Мирона Маслюка тут.

Довідка «ВЗ»

Іван Федорович — перший український книговидавець. Народився 1510 року. У 1574 році написав і надрукував перший український «Буквар» та видав львівський «Апостол». Помер у 1583 р. у Львові. Був похований на цвинтарі у селі Підзамче (Львівської області). У 1867 р. цвинтар був знищений у зв’язку з будівництвом залізничної колії Львів-Броди. Відомих людей, які були там поховані, перепоховали у храмі Св. Онуфрія.