Хочете Порошенка? А нема...

Їдучи на роботу, щоранку спостерігаю парад портретів новообраного президента. Направо поглянеш — Петро Порошенко. Наліво — Порошенко Петро.

Сяючи на білбордах, Гарант №5 дякує виборцям за довіру. Дай, думаю, книгарнями пройдуся: може, Петра Олексійовича і там вже у вітринах виставили?

Після інавгурації майже тиждень минув: офіційні президентські портрети вже б мали у продажу бути. Шукала Порошенка, шукала, але так і не знайшла. Коли буде, продавці не знають. Лише в одній книжковій крамниці сказали, що, може, завтра привезуть.

Портретний квест у пошуках Порошенка розпочала з книгарні «Глобус» у центрі Львова. Не побачивши знайомого обличчя на вітрині, уважно оглядаю полиці. Ось портрет Лесі Українки, ось Іван Франко... Порошенка ж ніде не видно. На моє запитання, чи є портрети нового президента, продавець покрутила головою і знову занурилася у розмову з літньою жіночкою, яка, гортаючи біля прилавка книгу, розповідала, чому її не взяли у комсомол.

Далі на маршруті — «Українська книгарня» на проспекті Шевченка. Почувши, що шукаю, продавець мило усміхається.

— Ви не перші, — каже. — Перед вами вже запитували про Порошенка. І вчора хлопчина забігав, цікавився. Видно, його хтось відправив — мабуть, комусь у кабінет Порошенка купити. Ми вже сміялися, що не встигли президента змінити, а вже і цього вішати хочуть. Ну навіщо це? У школах хай би, може, і висіли портрети, щоб діти знали, хто президент. А в кабінетах — це зайве.

— Замовляєте портрети, чи з видавництв, гуртівень самі пропонують?

— Ні, замовлення не робили. Взагалі-то ми портрети президентів і раніше не продавали. Колись давно хіба що кілька штук Ющенка взяли.

Беру курс на площу Ринок. Дорогою, у провулку, одразу дві книгарні надибала. Ось тільки шукати портрет президента довелося, не переступаючи поріг (до відкриття ще півгодини чекати треба було). Свердлю очима полиці, вітрини — ніде Порошенка не видно. На одному зі стендів — колекція мініатюрних портретів українських письменників, у крамниці поруч — збірка з тієї ж серії, тільки із зображеннями українських гетьманів.

Не знайшла навіть малюсінького (хоча б на брелоку) портретика Петра Олексійовича і на «Вернісажі». Багато хто з продавців лише розкладав товар, готуючись до трудового дня. Хтось вишиванки акуратно розвішував, хтось синьо-жовті і червоно-чорні стрічки з тризубами під дашком намету прилаштовував, хтось сувенірні горнятка на столику розкладав. Серед керамічного краму особливо милують око чашки з модним написом: «Хутін — пуй!».

— Що вас цікавить? — перехоплює мій погляд продавець, хлопчина років 30.

— Портрет Порошенка ніде не можу знайти. Може, тут де є?

— У мене такого немає. Тут теж ніде не бачив.

Може, я побачу? Іду у розвідку. Глухо. Навіть у фейси матрьошок вдивлялася: хоч би одна — з обличчям українського Петра Першого. Хіба що фігурою на пухкенького Порошенка змахують.

Роздивляюся ятку з портретами-тарелями. Степана Бандеру бачу, Порошенка — ні.

- З новим президентом у вас щось є? — запитую продавчиню.

— Ні. Ще не встигли. Приходьте через тиждень-два, може, щось і буде.

У книгарні «Є» на проспекті Свободи Порошенко теж, як кажуть на Закарпатті, «не є». Перебазовуюся на Городоцьку. На маршруті одну невеличку книгарню знайшла.

— У вас Порошенко є? — питаю продавця.

З реакції у відповідь (жіночка зробила великі очі) зрозуміла, що мене не так зрозуміли. Продавець, схоже, почала усю крамничну «бібліотеку» подумки перебирати, намагаючись згадати, що ж такого пан Порошенко написав.

— Портрети Порошенка, — уточнюю своє запитання.

— Та їх навіть у Києві ще не дуже продають. Не надрукували ще стільки.

— А ви що — цікавилися?

— Цікавилася. Люди ж ходять, запитують.

— І давно попит на Порошенка?

— Після інавгурації почали питати.

З порожніми руками (які так і не приторкнулися до ще гарячих президентських портретів) прямую далі. На площі Кропивницького впираюся в одну книгарню, по сусідству — інша. Але ні там, ні там Порошенка не продають. На вітрині хіба що Ющенко красується. Ні, не на розпродажі портретів «колишніх». Віктор Андрійович пришпандьорив свій фейс на обкладинку книги «Недержавні таємниці: нотатки на берегах пам’яті».

Запитую у продавця, чи не привезли, бува, портрети Ющенкового кума. Почувши про Порошенка, жіночка за прилавком пожвавішала.

— Ми вже замовили, — каже.

— Що — покупці так цікавляться?

— Ще не запитували. Але будуть. Є ж офіційні установи, в яких портрети президента обов’язково мають висіти.

— Януковича теж розкуповували?

— Брали з примусу. Військові не раз приходили.

— І багато ви Порошенка замовили?

— Там більший і менший будуть. Наразі по десять штук візьмемо.

— А ціна яка?

— Один, здається, 12 гривень. Інший — точно не скажу. Десь гривень до 20-ти. Якщо вас цікавить, коли будуть, можу на гуртівню передзвонити.

— Будь ласка, — кажу.

Через хвилину продавець видала мені подробиці. «Обіцяли завтра привезти. А може, ще й сьогодні до вечора буде. Та, краще, завтра приходьте, щоб не вийшло, що я вас надурила», — каже.

Після обходу книгарень полізла я в Інтернет — «продажні» портрети президента шукати. Пропозицій небагато. Зате ціни такі, що у книгарні на ці гроші з десяток Порошенків можна буде купити. На одному сайті за президентський портрет (30х40 см) у пластиковій рамці «заспівали» 250 гривень. На іншому — за такий же, ще й під склом, 135 гривень просять. Ось тільки в оголошенні портрет Порошенка пропонують, а на картинці — бігморда Януковича у рамці красується.