Передплата 2024 «Добре здоров’я»

Рустем СКІБІН: «Проукраїнські погляди у Криму розцінюють як сепаратизм»

У Львові відбулися майстер-класи з традиційного кримськотатарського мистецтва

У неділю львівські музеї були відкриті для всіх охочих допізна. Нагода була подвійна: Міжнародний день музеїв та вшанування 70-ої річниці депортації кримськотатарського народу. Національний музей Шептицького підготувався до подій ґрунтовно. Відвідувачам читали лекції про традиційний одяг кримських татар, історію та символи цього народу.

Знані кримськотатарські майстри, змушені зараз жити поза межами Криму, проводили майстер-класи з традиційних ремесел: вибійки, кримськотатарського орнаменту акварелями, створення глиняного посуду на гончарному крузі. Відвідувачам представили фільм «Хайтарма» Ахтема Сеїтаблаєва про депортацію кримських татар. Цю стрічку Національна спілка кінематографістів визнала найкращим українським фільмом 2013 року.

Усі заходи в музеї були безкоштовні, відвідувачі лекцій та майстер-класів за бажання могли зробити добровільну пожертву, аби допомогти кримсько-татарським родинам, що живуть зараз на материку. З благодійною метою було також організовано виставку-продаж робіт відомого кримськотатарського кераміста Рустема Скібіна. Охочих відвідати майстер-класи та лекції було чимало, працівники музею зізнались, що не розраховували на такий ажіотаж. “Майстер-клас із вибійки організував художник нашого музею Олександр Бриндиков. Він вирізав кліше з українськими та кримськотатарськими орнаментами, — розповіла завсектором культурно-освітньої роботи музею Ірина Різун. — Діти вчилися робити серветки. Після цього політолог та громадський діяч Алім Алієв прочитав лекцію про історію кримських татар. Заступник директора кримськотатарського історичного музею Ульвіє Аблаєва розповіла про традиційний костюм. Ульвіє — сучасний кримський дизайнер одягу. Вона змушена була покинути домівку і живе зараз у Львові. На майстер-класі художника-кераміста Рустема Скібіна відвідувачі вивчали особливості кримсько-татарського орнаменту, малювали акварелями та вправлялися з гончарним кругом. Для кожного майстер-класу формували групу з 20 осіб — переважно дітей від п’яти років. Лекції відвідали близько 200 людей”.

Ліана Веліляєва, дружина художника Рустема Скібіна, вже багато років займається традиційною кримськотатарською вишивкою “михлама”. “Мих” пререкладається як цвях, адже початково вишивка створювалась з тонкого золотого дроту і в тканину її доводилось “забивати”. Процес був настільки складним, що займались цим ремеслом виключно чоловіки. Тепер золоті нитки м’які, тож мистецтво “михлами” перейняли й жінки. Ліана показала вишивку, яку подарувала чоловікові в день їхнього весілля, — на темному велюрі золотом, з вкрапленням червоного бісеру, викладено рослинний орнамент. “Це сімейне дерево, — пояснює дівчина. — Вишивала його два місяці”.

Рустем у Криму залишив не лише власну художню майстерню, а й багатьох учнів. Намагається координувати роботу дистанційно, бо приїздити на півострів стає все важче.

— Переїхав до Києва у березні, як тільки у Крим увійшли війська, — каже художник. — Час від часу виїжджаю на півострів і щоразу з'являються нові проблеми. Є дуже багато людей, які стежать, перевіряють документи на кожному кроці. Мені, як художнику, творити в наелектризованій страхом атмосфері складно. У мене проукраїнська позиція, а виявляти такі погляди в Криму заборонено — з 9 травня це розцінюється як сепаратизм і карається законом. Не уявляю, що буде далі...

— Яка доля вашої художньої студії, де вона?

— Майстерня розташована у селищі Акрополісі, у передмісті Сімферополя. Збудувати свій будинок-майстерню було мрією всього мого життя. Я її втілив. До нас приходило багато друзів, проводились майстер-класи з традиційного кримськотатарського розпису для дітей та дорослих. Маю учнів, які п’ять років вивчають мистецтво орнаменту і його застосування в кераміці. Перед окупацією майстерня почала роботу над дизайном і принтами, але завершити задумане не вдалося...

— У чому особливість кримськотатарського орнаменту, як його відрізнити від інших?

— Кримськотатарський орнамент сформувався наприкінці ХІV ст. Він сповнений знаків і символів. Це символи розвитку сім’ї, продовження роду, їх доповнюють символи здоров’я і добробуту. Багато рослинних орнаментів, є й анімалістика, вона використовується рідше, бо досить складна. Кримськотатарський орнамент — живий, з його допомогою ми передаємо інформацію, тож я вношу у нього й сучасні реалії.

Основна його відмінність — асиметрія в кольорі. Ось, наприклад, узор “дерева життя” симетричний, але кольори листя та квіток по обидва боки різні: червоний-зелений, жовтий-білий... Асиметрія кольору створює динаміку у пласкому світі орнаменту, адже рух — це життя.

— Хто навчив вас цього мистецтва?

— Моїм учителем був кераміст Мамуд Чурлу, він навчив мене культури орнаменту. А техніку я освоював самостійно, деякий час працював у Сімферополі на керамічному підприємстві. У 2000 році відбулася моя перша професійна виставка. З того часу роботи виставлялись у державі Оман, Польщі, Росії, Литві, Узбекистані...

Схожі новини