Третій раз – «на біс»

8 травня у Львівській національній музичній академії ім. М. Лисенка (ЛНМА) відбулись вибори ректора. Уже втретє керівником навчального закладу став Ігор Пилатюк (загалом він керує вузом вже 14 років). Він набрав 115 голосів із числа 179 делегатів, обраних для участі у звітно-виборчій конференції. Два інших кандидати на посаду ректора — Олександр Козаренко і Тарас Баран — набрали по 32 голоси.

З огляду на масштабний скандал, який розгорівся за два місяці до виборів, і весь час набирав апогею, можна було очікувати інших результатів. Адже ініціативна група студентів «конси», яких підтримали і викладачі, оприлюднила у соцмережах і в ефірі місцевих телеканалів такий нищівний компромат на Пилатюка (який він, до речі, до кінця так і не спростував), що будь-який інший керівник вже давно подав би у відставку. Та, схоже, Пилатюк — «непотоплюваний»… У 2004-му році він був довіреною особою кандидата в президенти Януковича, потім «перефарбувався» і виїхав на Майдан, поставив у себе в кабінеті помаранчевий прапор. Та потім відновив зв’язки у «синьо-білій» владі, мав повну підтримку Ганни Герман, міністрів культури Юрія Богуцького і Миколи Кулиняка. А вже за Революції Гідності не приєднався до львівських ректорів, які підписали колективне звернення проти Януковича. Закидали Пилатюку і протекціонізм у вузі щодо своєї родини і «своїх» викладачів і студентів. А також те, що у вузі процвітає хабарництво.

Журналіст «ВЗ» вирушила на вибори ректора, які відбулися у великому концертному залі Львівської музакадемії. Слід відзначити надзвичайно ретельно дотриману процедуру виборів. Перевіряти її прибули навіть профспілкові юристи! Була невеличка делегація з міністерства культури під керівництвом першого заступника міністра Олександра Журавчака. Все було як на справжніх політичних виборах — проштамповані печатками бюлетені, скриньки, закриті ширмами кабінки для голосування… Надзвичайно інтелігентні і запопадливі делегати — музична професура. Їх, згідно із законодавством, серед делегатів було 75%. Студентів, які, власне, найбільше і виступали за обрання нового ректора — лише 15%, решта — працівники музакадемії. Напередодні члени ініціативної групи стверджували, що Пилатюк «призначає» делегатів на виборчу конференції з числа «своїх» викладачів і студентів…

У залі панувала толерантна атмосфера. Усім претендентам після оприлюднення їхніх програм, плескали. Питання задавали «легенькі»… Під стінами академії зібрався пікет із студентів, які виступали проти Пилатюка. Коли він з трибуни у залі оприлюднював свою програму, протестанти почали голосно кричати «Ганьба!», «Банду геть!», «Слава Україні — героям слава!». А потім влаштували невеличкий «концерт» — співали гімн України, «Червону калину», «Боже, великий єдиний». Такий музсупровід неабияк збивав ректора із виступу, але він все ж таки опанував себе і говорив на підвищених нотах. Це була, скоріше, не передвиборча програма, а звіт про «надзвичайно добру роботу протягом каденції».

«Усе, що я обіцяв перед виборами на другу каденцію, я виконав», — заявив він. Далі пішов звіт про ремонт в гуртожитку академії, закуплені інструменти, благоустрій території… Ні слова про те, що в середовищі вузу виник протест проти ректора, ні слова спростування на серйозні закиди, які прозвучали в телепередачі. Коли закінчилися 15 регламентних хвилин, Пилатюк ще двічі просив делегатів продовжити йому термін виступу, мовляв, багато чого хоче розповісти. Ті майже одноголосно дозволяли йому говорити далі. Загалом він був на трибуні, мабуть, хвилин сорок (разом із відповідями на запитання), тоді як інші претенденти чи не удвічі менше. Гострих запитань до нього не було. Ба більше — студент, який був обраний у лічильну комісію, задав компліментарне запитання: “Розкажіть, як ви вирішили проблеми із заборгованістю із зарплатою в академії?” “Дякую, дуже хороше запитання, Олеже”, — похвалив студента педагог. Далі пішла довга розповідь, як ректор днював і ночував у Києві в міністерствах, але зарплату “вибив”. Коли Пилатюк закінчив, йому аплодували особливо бурхливо. Він же стояв, як після концерту, прикривши очі і ледь киваючи головою…

Потім пішла довга процедура видачі бюлетенів, заповнення їх, голосування. Послухати результати виборів чомусь прийшло менше делегатів, ніж голосувало. Коли оголосили перемогу Пилатюка, ніхто не плескав, а в кінці залу хтось (судячи по голосу, студент) крикнув «Ганьба!». Більше жодних протестів не було. Майже одноголосно висловилися за те, що затвердити протокол виборів. Тепер, згідно із законодавством, академія рекомендуватиме Міністерству культури призначити Ігоря Пилатюка на посаду ректора. Де-юре, останнє слово за Міністерством. Як сказав Олександр Журавчак, воно протягом місяця має затвердити цього кандидата. Однак може і не затвердити. Тоді процедура затягнеться довше, аніж на місяць. Однак студенти не відступаються від свого протесту. Як заявив Студентський голова академії Андрій Яцюк, вони вироблятимуть подальший план дій, але від своїх позицій не відступлять.