Свято Львова не було святом

Свій 758-й день народження місто відзначало чотири дні — з 1 по 4 травня. Хоча слово «відзначало» тут звучить надто пафосно. У зв’язку з дводенним трауром в Україні за героями, які загинули під час антитерористичної операції, та за загиблими під час трагічних подій в Одесі, усі святкові заходи на 3-4 травня скасували. Відмінили фестивалі «Флюгери Львова» та «Музограф». Попередньо анонсованої програми святкових заходів у Сихівському районі міста теж не було.

Занонсовану Міську святкову ходу скасували. Організатори вирішили не проводити її після подій в Одесі і Слов’янську, а також через те, що майже 80% учасників заходу мали бути діти. Натомість львівська співачка та активістка Софія Федина зачитала вірш Тараса Шевченка, а оркестр «Сурми Галичини» виконав Державний гімн України. «Львів повинен показати свою позицію — бути поруч з патріотами-одеситами, людьми, які ризикують життям заради країни та майбутнього. Ми прийняли рішення цим актом символізму, тобто виконанням Гімну України та декламуванням шевченкового вірша показати, що ми поруч», — зазначив директор департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради Олег Березюк.

А на площі Ринок презентували національний стяг, який «вижив» у майданівських боях. Його розмістили на фасаді Ратуші. Прапор до Львова привіз активний учасник Євромайдану, відомий художник Лев Скоп. “Я цей прапор знайшов на барикаді на вулиці Інститутській, після того, як ми відбили атаки, — пояснив художник. — Прапор був потоптаний і понищений, однак я просив його не прати. Це — наша історія”.

«Цей стяг — свідок Майдану, — розповів мер Львова Андрій Садовий. — Його палили, нищили, але він вижив. Він — як наша Україна, він воскрес. Його збережуть у Музеї визвольних змагань».

…На площі перед Оперним театром, де розмістився Міський ярмарок, не дуже людно. Можна спокійнісінько гуляти від «хатинки» до «хатинки» і не боятися, що у тисняві поцуплять гаманець. Асортимент ярмарку новизною та оригінальністю не вражає. Окрім традиційних полотняних сумок зі символікою міста, магнітиків та календарів, продавці пропонують придбати глиняні горнята за тридцять гривень, вишивані сорочки, сукні та костюми, ціна на яких стартує від трьохсот гривень, мило ручної роботи, різноманітну біжутерію. Перекусити можна великими та малими бубликами і пряниками, найдешевші з яких коштували три-п’ять гривень. «На ярмарок прийшла з чотирирічною донькою, — розповіла відвідувачка Тетяна. — Нічого цікавого тут не побачила. Загалом, усю продукцію можна придбати на «нашому» Вернісажі. Придбала мило ручної роботи за сорок гривень, малій дуже жасминовий запах сподобався».

Найближче до Оперного театру розмістився стенд із продукцією зі Слов’янська. «Приватні спонсори організували наш приїзд, — розповіла продавець Світлана. — Не можу вам передати, як ми виїжджали. Позаду — сепаратисти, попереду — українська армія. Саме завдяки армії, під автоматами, ми дочекалися, поки завершиться перестрілка і проїхали. Хочемо донести позицію, що Схід і Захід справді разом, Україна — єдина, і не потрібно рвати її на шматки. Те, що відбувається на Сході, не означає, що усі люди того регіону підтримують сепаратистів. Насправді люди хочуть миру і спокою, вони дуже налякані». Світлана розповіла, що на ярмарку продає фігурки із кераміки.

А працівники компанії Electrolux встановили великий банер поблизу Львівської опери, на якому усі охочі могли залишити свої вітання та побажання столиці Галичини. «Одеса — місто-герой», «Я люблю тебе, моє місто», «Зі святом, Львів» та просто «Вова», — писали відвідувачі на банері. Цю акцію Electrolux присвятив не лише Львову, а й усій Західній Україні, адже саме у цьому регіоні, в Івано-Франківську, знаходиться фабрика Electrolux з виробництва пральних машин. Урочисте відкриття підприємства відбулося у 2011 році, і вже сьогодні його продукцією із задоволенням користуються як українці, так і жителі багатьох європейських країн. Це техніка з українською душею, що відповідає найсуворішим європейським стандартам якості.