Немає діагнозу – немає й лікування...

«На вітиліго захворіла «одного дня». Прокинулася, а на ліктях і довкола очей — білі плями, — розповідає Христина Борисенко. — Мама на цю болячку вже 20 років хворіє. Мабуть, передала її мені у спадок. Лікар у поліклініці сказав, що це не лікується. Люди не з такими дефектами живуть — і нічого. Звернулася у приватну клініку. Лікар скерував у лабораторію. Перевірити хотів, чи не інфікована хелікобактером, чи не хворію на вірусні гепатити, чи немає у мене глистів. За аналізи треба було заплатити 2,5 тис. гривень. Після того мала ще зробити УЗД і проконсультуватися з лікарями — від гінеколога до гастроентеролога. Одна консультація 250 гривень. Подумала, раз мама з тим вітиліго живе, то і я зможу»...

Навіть якщо українця турбують конкретні симптоми, не факт, що звернеться до лікаря. Що казати про здорових. УЗД молочних залоз, рентгенографія легень, електроенцефалограма, ультразвукове дослідження органів черевної порожнини, сечостатевої сфери і щитовидної залози, скринінг вірусних гепатитів, печінкові і ниркові проби, розгорнутий аналіз крові, загальний аналіз сечі, ревмопроби, корпрограма, цитоморфологічне дослідження. Це — лише мінімальний набір досліджень, який ВОО3 рекомендує щороку проходити людям, здоровим і не старшим 40 років.

Після сорока цей список поповнюється новими позиціями — ліпідограмою, приміром, чи коагулограмою. А якщо людина встигла обжитися хронічними болячками, перелік рекомендованих обстежень можна зачитувати до безкінечності... Стандартний пакет обстежень у приватній клініці коштує від 2300 до 3000 гривень. Пройти рекомендовані обстеження у державному медичному закладі — нереально. Або апаратура відсутня, або черга до неї кілометрова. За огляд також доведеться платити. Не в касу — у кишеню. Не дивно, що на ту ж мамографію жінки записуються, коли рак перейшов у III стадію.

«Флюорограф, який стоїть у нашій поліклініці, давно треба було викинути. Його ще у 1980-х роках виготовили. Можете таке уявити? Опромінює як навіжений. Знімки виходять «мікроскопічні»- 2,4x2,4 мм. На них мало що розгледиш, навіть під п’ятикратним збільшенням.

При найменших сумнівах доводиться скеровувати пацієнтів на рентген-дослідження. Бо було таке, що «флюрка» показувала чисті легені, а через рік та ж людина приходила із запущеним туберкульозом. Рентген-дослідження — у чотири рази дорожче. Не всі хворі мають змогу його пройти — то реактивів немає, то плівка скінчилася. Отак і боремося з епідемією туберкульозу, — зіт­хає медсестра однієї з поліклінік Лідія Гупало. — На мамографію колись жінок масово зганяли, а потім помітили, що серед обстежених різко зросла кількість випадків раку молочної залози. Апарат забракували. Стоїть тепер, пилюкою припадає. А новий — 700 тис. гривень коштує...».

Щороку 100 тис. українців помирає від раку. Третина з них — люди праце­здатного віку (до 55 років). Кожен третій хворий (а за деякими видами раку — кожен другий) помирає у перший рік після встановлення діагнозу та початку лікування. Лише у незначного відсот­ка хвороба має блискавичний перебіг. Більшість приходить із запущеними формами раку. Тобто ігнорували симптоми не один рік.

«У США, Німеччині, Великій Британії людина, яка зайшла у лікарняну вбиральню, може провести... кілька аналізів. Поруч з туалетним папером лежать тест-смужки, які можна мокнути у сечу (щоб встановити факт вагітності або перевірити рівень цукру) чи притулити до калу (щоб виявити приховану кров — один із симптомів раку товстої кишки). На Заході рання діагностика широко пропагується, — каже відомий онколог, професор Борис Білинський. — Саме тому кількість хворих у них більша, зате у нас — вища смертність. Хоча треба зазначити, що й у нас жінок, хворих на рак шийки матки, раніше було менше. Чому? Бо недугу гінекологи діагностували на III стадії, і ті жінки здебільшого помирали. А тепер хворобу виявляють на дораковій стадії. Обстежили групу жінок на мамографі — кожну третю поставили на облік. Чи це означає, що вони — приречені? Ні. Рак у них би розвинувся через 3-4 роки. Оскільки лікарям вдалося розпізнати патологію на дораковій стадії, більшість із цих пацієнток не будуть навіть оперовані! Чим швидше виявлять хворобу, тим дешевше обійдеться її лікування».

«Не завжди доцільно проходити ті обстеження, на які вас скеровує лікар, — каже голова правління «Всеукраїн­ської асоціації захисту прав пацієнтів» Валентина Очеретенко. — Навіщо без потреби робити томографію мозку? Це і дорого, і не зовсім безпечно. Лікар уклав угоду з приватною лабораторією, тому й радить перевіритися «на все». Керівництво клініки дало наказ якомога швидше окупити вартість УЗ-апарата, от вас і «проганяють» на ньому мало не кожного місяця. Але запускати себе також не можна. Наприклад, якщо ви — діабетик, то мусите постійно перевіряти очне дно. Можливо, за це доведеться заплатити. Але якщо зекономите на собі — втратите зір».