Дешевше померти, аніж лікуватися!

Українці, які опинилися у полоні недуг, кажуть, що родичам дешевше їх поховати, ніж роками лікувати, адже запасатися всіма необхідними медикаментами — дороге задоволення. За висновками експертів, щороку співвітчизники витрачають на ліки близько 32 млрд. грн.

Президент Всеукраїнської ради захисту прав споживачів Віктор Сердюк зауважує, що це — 90% витрат на них у країні в цілому. На думку експерта, недофінансування — найбільша проблема сфери охорони здоров’я. Головний його компонент — відсутність механізму відшкодування коштів на лікування. Цікаво, що держава закуповує препаратів лише на 4 млрд. грн.

Тетяна, яка нещодавно лікувала ангіну, розповіла, що хвороба обійшлася їй у 1000 грн.: перепробувала декілька препаратів — результату не було, тож «сіла» на антибіотики. Після них знадобилися вітаміни... Чимало людей, які встигли цієї осені перехворіти, скаржаться, що розрекламовані ліки — дорогі, але результату від них — нуль. Але коли недуга валить вас з ніг, прямуєте до аптеки знову і знову, сподіваючись на допомогу “чарівних піґулок”...

У більшості країн світу існує схема компенсації витрачених на препарати коштів, щоб лікування хворого не призводило до зубожіння. Лікар виписує пацієнту рецепт, за яким він безкоштовно або за 20-30% вартості отримує ліки. Державне казначейство відшкодовує аптеці всі витрати.

Начальник державної служ­би з лікарських засобів у Львівській області Сергій Чередниченко вважає, що українці витрачають на ліки не більше, ніж американці, однак за океаном культура споживання медикаментів значно вища. Громадянин віком від 50 років мав би залишати в аптеці до 100 грн. щорічно. Проблема в тому, що, занедужавши, наші співвітчизники не поспішають за рецептами до медиків, а користуються порадами знайомих або телебачення. Тобто займаються самолікуванням. Безконтрольно приймають лі­ки, тож вони не діють або, ще гірше, призводять до нових проблем зі здоров’ям.

«У нашій країні знищено фармацевтичну галузь. Наприклад, деякі препарати, які у Німеччині вже 10-15 років тому припинили виробляти, у нас продають! До того ж держава може проконтролювати якість продукції, а не ціноутворення, оскільки немає відповідного органу», — зазначає Сергій Чередниченко. Наприклад, дистриб’ютор, який купує товар у виробника, встановлює націнку 10%, аптека, що продає препарат уроздріб, “накручує” ще 30%. А от за якою ціною препарат потрапляє до нашої країни — вкрита мороком таємниця.

«Вже два роки пропонуємо громадянам віддавати “недієві” ліки на безкоштовний аналіз, проте за цей час надійшло тільки 9 звернень, хоча на “підробки” скаржаться сотні покупців. Поки суспільство не візьме контроль за товаром у свої руки — результату не буде. В одній тільки нашій області — близько 1000 аптек, тож маємо можливість перевіряти кожну з них не частіше, ніж раз на рік!» — пояснює начальник державної служби з лікарських засобів. До того ж про перевірку працівників аптечної мережі попереджають завчасно, тож є час підготуватися... З іншого боку, якщо й продають “пустушки” — вини фармацевтів у цьому немає, адже беруть їх на складі або у дистриб’юторів. Працівниця однієї з аптек розповіла: якщо упаковки чергової партії ліків виглядають підозріло, відразу повертають їх на склад, адже конкуренція — величезна, втратити клієнта — раз плюнути. Натомість деякі мережі роблять інакше: знижують ціни, й від покупців немає відбою, адже є можливість зекономити.

Сергій Чередниченко також наголошує, що в Україні працює програма відшкодування медикаментів хворим на гіпертонію, але не в усіх областях нею користуються. З цією метою на рахунок державного казначейства надійшло 9 млн. грн., однак з них використали тільки 4 млн. Більшість пацієнтів не знає, що можна повернути свої гроші, а лікарі чомусь призначають їм ліки, які не належать до програми...

На закупівлю лікарських засобів для медичних закладів щорічно в одній лише області витрачають 180 млн. грн., але пацієнти скаржаться, що купують ліки, а також витратні матеріали (бинти, крапельниці, голки тощо) за свій кошт. Припускають, що у кабінетах лікарів препарати знову перетворюються на готівку та опиняються у їхніх кишенях, а можливо, цієї суми на всіх пацієнтів бракує.