Крим – то не Рим, але відпочити можна

Болгарія, Туреччина, Єгипет, Чорногорія… Вибір для відпочинку широкий, але своя сорочка завжди ближче до тіла, тож зупинилися на рідному Кримі. Квитки на поїзд цього року подорожчали. Щоб добратися зі Львова до Сімферополя, треба заплатити за місце в купе 362 гривні, у плацкартному вагоні — 202. На жаль, не встигає за цінами сервіс на залізниці: інтер’єр вагонів залишається незмінним з часу створення, а шибки у вікнах, здається, мили востаннє перед тим, як встановити.

На ПЕРОНІ у Сімферополі водії пропонують відвезти нас у будь-якому напрямку. Поїздка на таксі обійдеться у кругленьку суму — від 250 до 450 гривень. Тим, кому це задорого, доведеться пройти до кас, які біля вокзалу, купити квиток на потрібний напрямок та знайти свій автобус. На перший погляд все дуже просто, але насправді на вокзалі панує хаос, який породжують численні туристи та величезні черги за квитками. Ціни на квитки у міжміському автобусі в середньому становлять 25 гривень.

Засліплені думками про близький відпочинок, майже не помічаємо, що відбувається навколо, але величезний парк сонячних батарей за вікном автобуса вразив.

Автостанція в Піщаному кишить «агентами з нерухомості», які готові поділитися з вами своєю домівкою на період відпочинку. Ціни у приватному секторі в Піщаному різноманітні, пропонують навіть ліжко за 30 гривень на добу, але до моря доведеться доїжджати маршруткою. Оптимальний варіант у приватному секторі — 60-70 гривень. Щоправда, до набережної треба буде пройтися. Займе це 10 хвилин ходьби або ж 3 хвилини електромобілем, вартість проїзду в якому — 4 гривні. Ми вже мали зарезервований номер на базі відпочинку, тому відразу вирушили в дорогу. З перших хвилин перебування там зрозуміла, що в Криму теж можна відпочити якісно та з комфортом. Просторі номери з усім необхідним: ліжко, диван, журнальний столик, телевізор, холодильник, ванна кімната, великий балкон і привітні адміністратори. Доба на цій базі коштує 300 гривень з особи зі сніданком. Обід і вечеря — ще плюс 100 гривень.

А на морі білий пісок… і трохи гальки. Незважаючи на назву містечка — Піщане, частина пляжів тут кам’яниста. Людей на пляжі багато, але яблуку є де впасти. Не подобається лежати на піску — можна взяти напрокат шезлонг. Оренда на день — 15 грн. Море чистеньке і біля берега неглибоке. На пляжі чисто, але не тому, що не смітять, а тому, що прибирають.

Почитати книжку чи подрімати на пляжі можна хіба що рано-вранці або пізно ввечері. В іншу пору дня тобі точно присниться або кукурудза, або пахлава медова, або хвостаті креветки. Продавців цих смаколиків хоч греблю гати, і кожен вихваляє свій товар. Ціни на фрукти цього року приємно здивували. Кілограм винограду коштував від 8 до 12 гривень, а за персики просили від 12 до 18 гривень. Тому цих смаколиків за час відпочинку ми наїлися досхочу. Херсонські кавуни продавали по 1,50 грн. за кілограм. Це дешевше, ніж коштували місцеві з Джанкоя — по 2 гривні 50 копійок.

З українською мовою в Криму ситуація складна, від місцевих її не почуєш, але щодо нас, «западенців», вони вже не так вороже налаштовані. В останній вечір перед від’їздом я купувала негазовану мінералку. І на моє «Дайте, пожалуйста, водичку негазовану!» (ніяк не вдавалося запам’ятати, що негазована вода російською звучить — «без газа») почула у відповідь: «Немає, закінчилась!». Українською! Хлопці-сусіди з шахтарських містечок з-під Дніпропет-ровська просили навчити їх української мови.

Відпочивати добре, але треба повертатися додому. Напакувавши торбу сувенірами та кримськими солодощами, вирушаємо на вокзал. За вікном маршрутки плантації персиків та гектари виноградників. А ще блакитний колір віконних рам та дверей у кримських селах. І навіть якщо будинок осучаснили — замінили вікна та двері, то бодай якась одна деталь на будинку має залишитись блакитною...

Фото автора