На «баранячках» і боровиках заробили тисячу «баксів»

Село Волицю називають грибною столицею Бережанського району. Зображення боровика є на сільському гербі. Для такого пошанівку є вагомі підстави: у ближньому лісі споконвіків водиться сила-силенна грибів. Для багатьох селян їх збирання не тільки відпочинок, а й прибутковий промисел.

18-річний Віталій Штогрин цілими днями пропадає у волицьких лісах. Ніколи не повертається з порожніми руками. В останні дні приніс додому кілька трикілограмових «баранячок». Знайти такого «кучерявого» гриба (а є ще «баранячі ріжки» — без капелюшків) вважається великою удачею. За смаковими якостями (якщо його відварити, стушкувати у сметані з цибулькою та приправами) не поступається грибам білим. Особливо пікантний смак мають відварені і закручені у маринаді «баранячки». Взимку, коли розморожують ці лісові дари, у хаті стоїть аромат благодатного літа…

Гриби неабияк зміцнюють матеріальне становище цього сімейства. За одну велику «баранячку» бабуся Стефанія на базарі у Бережанах може виручити 100 грн. і більше. Онук регулярно постачає «товар», а бабуся його успішно реалізовує. Торік за грибний сезон вдалося виручити в еквіваленті не менше тисячі доларів. За виручені гроші зробили у хаті євроремонти, накупили на всю сім’ю кросівок, футболок, придбали комп’ютер.

Віталій знає всі родючі місця. Найчастіше «баранячки» з’являються у «грубому» лісі урочища «Гута», у заповіднику «Курянівські модрини», серед ожинників. Ростуть подалі від сонця, де більша трава. Підмічено цікаву особливість: коли з’являються білі гриби — не ростуть їхні «баранячі» суперники. І навпаки. Якщо не знайдеш одного лісового добра, неодмінно надибаєш інше.

— Часто натрапляю на пожмакані «баранячки», — розповідає Віталій Штогрин. — То не залишки трапези слимаків, а сліди обіду диких кабанів. Будь-чого поганого вепри не їли б...