Емір Кустуріца отримав «Золотого Дюка»

Одеса

Щороку Одеський кінофестиваль набирає все більшого розмаху. На IV кінофорум кінематографічної братії з’їхалося ще більше, ніж на три попередні. А одеситів і гостей міста перед Оперним театром зібралося стільки, як уболівальників на футбольному матчі під час Чемпіонату світу. Попри те, що сонце палило немилосердно — стояла 30-градусна спека — народ ще з обіду займав місця вздовж червоної доріжки, щоб на власні очі побачити зірок.

Відкриття ІV Міжнародного кінофестивалю відбулося в Одеському оперному театрі з усією помпезністю, як і належить події такого масштабу. Ефектність і гламур, заявлені обов’язковою умовою для гостей фестивалю, що крокували червоною доріжкою, — нічим не відрізнялися від Канн і Голлівуду.

Публіка вибухнула, коли на червоній доріжці з’явився Емір Кустуріца. Не менш достойно зустріли й інших гостей кінофестивалю: Ірину Апексимову, секс-символа кінематографа і колишнього львів’янина Гошу Куценка, Ларису Кадочникову, одеських гумористів Бориса Барського та Олега Філімонова...

Як і два роки тому, кореспонденту «ВЗ» цього разу знову пощастило пройти 80 мет­рів червоним килимом, про які мріє кожен актор. Коли ми з генеральним продюсером Трускавецького кінофестивалю «Корона Карпат» Теодозією Микиткою ступили на червону доріжку, ведучий оголосив: «Наші партнери — Трускавецький кінофестиваль». Нам двом публіка аплодувала не менше, ніж знаменитим акторам...

У фойє оперного театру пропонували холодне шампанське і молоде вино. Коньяку, яким насолоджувалися учасники попередніх трьох кінофестивалів, цього разу не було.

Після урочистої ходи червоною доріжкою церемонію відкрила президент фестивалю Вікторія Тігіпко: «З кожним роком фестиваль не лише росте, а й змінюється, — сказала пані Тігіпко. — 2010 рік був знаковим — ми провели свій перший фестиваль. На другому зробили важливий крок — заснували український національний конкурс. На третій — знайшли свій, правильний формат: фестиваль став глядацьким, і «Золотий Дюк» за найкращий фільм ми доручили визначати вам! Переконані, що це був правильний крок».

Цього року у Міжнародному конкурсі представлено 12 фільмів, а за Українську національну кінопремію змагатимуться чотири повнометражні картини і 12 стрічок у короткометражній секції.

Яскравим акцентом церемонії стало вручення першого «Золотого Дюка» ІV Одеського кінофестивалю Еміру Кустуріці. Зал вибухнув оплесками, коли сербський режисер звернувся до присутніх російською мовою.

— Не можу повірити, що перебуваю у місті, яке описав у своїх оповіданнях Ісаак Бабель, — сказав він і додав, що безмежно радий бути в Одесі ще й тому, що у цьому місті знімав його улюблений режисер німого кіно Олександр Довженко.

Відразу зі сцени Емір Кустуріца пішов на Потьомкінські сходи, де разом зі своєю панк-фольк групою No Smoking Orchestra зіграв для жителів і гостей Одеси.

ІV Одеський кінофестиваль відкрився фільмом «Не згасне надія» Джей Сі Чендора, після чого усіх запросили на вечірку в Пале-Рояль — затишний скверик, де гості і учасники кінофоруму могли розслабитися в атмосфері неформального спілкування під музику у виконанні джаз-бенду Бориса Золотарьова і солістки Анастасії Букіної.

Перед тим, як мали забрати загорожу, за якою накривали фуршетні столи, гості тусувалися просто неба. Можна було підійти до відомого документаліста і голови Міжнародного журі Олександра Роднянського, телеведучих Каті Осадчої, Олексія Суханова і Маші Єфросиніної, співачки і акторки Надії Мейхер, акторки Лариси Кадочникової, Олега Філімонова і навіть губернатора Одеської області Едуарда Матвійчука. На запитання генерального продюсера Трускавецького кінофестивалю Теодозії Микитки, який внесок область і місто робить у кінофестиваль, губернатор сказав, що виділяли гроші на три попередні кінофоруми, а цього року область виділила на проведення свята кіно 3,5 мільйона гривень. В області, каже губернатор, щороку проводять майже 500 різноманітних фестивалів, на які виділяють загалом 127 мільйонів гривень на рік. Прикро, що губернатори Львівської області на попередні три Трускавецькі кінофестивалі не виділили жодної копійки!

Коли я підійшла до акторки Ірини Апексимової, вона зустріла мене насторожено, а після того, як сфотографувала її, невдоволено сказала: «Я що вам тут — мавпа, що ви мене стільки фотографуєте?!». Спілкуватися з пресою зірка відмовилася навідріз. Натомість її колега Гоша Куценко сипав жартами і роздавав бліц-інтерв’ю усім охочим.

Рівно о 22-й забрали загорожу і запустили народ до фуршетних столів. От тут вже не було різниці — зірка ти чи просто гість — усі мчали до столів. Черги утворилися, як у совдепівські часи за дефіцитом. Подавали шашлик з курки, кошички, начинені рибою, устриці на мушлях, солодощі і фрукти… За хвилин сорок зі столів «змели» усе. Народ, втративши інтерес, почав розходитися. От тільки живі скульптури на п’єдесталах нерухомо за нами спостерігали…

Цвяхом програми, як і у попередні три роки, став показ відреставрованого фільму на Потьомкінських сходах під акомпанемент симфонічного оркестру. На Потьомкінських сходах сиділо близько 15 тисяч глядачів. Для них організатори влаштували феєричний показ культового твору кінематографічного мистецтва фільм «Схід сонця». Картину зняв видатний німецький режисер епохи німого кіно 20-х років минулого століття Фрідріх Вільгельм Марнау. «Схід сонця» кінокритики вважають найвидатнішим німим фільмом в історії Голлівуду. Картина удостоєна премії «Оскар» на першій церемонії вручення цієї нагороди у 1929 році у трьох номінаціях.