На чужому горбі і свиням живеться краще…
На обійсті сільського вчителя і знахаря Юрка Гуменецького мешкає велике сімейство чи то корейських, чи то в’єтнамських свинок. Їхня особливість не тільки в тому, що, на відміну від звичайних «нуф-нуфів», уміють пастися (що значно полегшує їх утримання), а й у багатьох «несвинських» звичках, наявність яких змушує сусідів жартувати, що ці кабанчики і льошки дресировані…
ДОСИТЬ ГОСПОДАРЕВІ необережно грюкнути відром, як уся ця чималенька братія, яка майже цілий рік живе просто неба в саду, табуном мчить на звук — думають, що ґазда приготував їм нову порцію корму. Коли припікає сонце або допікають комарі, «корейці» біжать приймати прохолодну «грязьову ванну» — лягають у вириту своїми рилами ямку, яку господар щоранку наповнює водою. Досхочу обкачавшись у болоті, ідуть чухатися до стовбурів яблунь. А потім розлягаються на сонці, щоб рештки щойно замочених паразитів у їхній щетині вибрали кури-слідопити. У віддяку за це свинки згодом рихлять газон, щоб несучки знайшли собі там свіженьких черв’яків…
Якщо надворі негода, сплять ці потішні кувікаючі екземпляри під колишнім військовим вагончиком, який господар купив для своїх дачних потреб. А коли за вікном теплінь, небо вкривається зорями, вкладаються до сну на оберемку сіна і торішнього листя під крислатим волоським горіхом. Спочатку вмощуються «тато» і «мама», зверху на них прилаштовуються підсвинки, а «третій поверх» займають наймолодші (і найлегші) родичі. Отакою «комуною» дрімають і похропують собі, аж луна іде. Спали так і недавньої сніжної зими — прокидалися зранку, струшуючи із себе білу «ковдру»…
Свинки ці ще й великі збиточники, сучасним сленгом — «халявщики». Частенько люблять поживитися за чужий рахунок. Два дні тому у пана Юрка окотилася овечка Базя. Цій оказії дуже втішилися чорні пацючки — відганяли від вівці новонароджену ярочку і самі бралися смоктати дійки. Добре, що овечка має сильного захисника в особі барана. Кілька його ударів головою під свинячий бік — і хуліганам чужого молока вже відбаглося…
