Свиня подалася на гульки. І зайшла у двір до… різника

Михайло Яциків, 76-річний механік з Бережанського автопідприємства, а заодно — фермер, подався у справах до Івано-Франківська. Наступного ранку приїхав на батьківське обійстя, де господарює: вся худобина (кінь, ялівка, вівці) — на місці, а от великої свині немає. Де тільки не шукав — даремно!

За деякий час до пана Михайла зателефонували із сусіднього Вербова: чи на вашому хазяйстві часом нічого не зникало?

А справа була така. Пан Андрій, відомий вербівський ґазда, якого сусіди кличуть до себе пізно восени (коли свині набудуть товарного вигляду), недавнього дня виглянув на подвір'я, а там ходить чужа свиня. Розпитав сусідів, знайомих у селі - може, у когось з них втекло із хліва порося. Та ні, всі льохи у всіх на місці! Тоді зателефонував до пана Михайла, який мешкає за чотири кілометри від Вербова, на хуторі Михальській. Той повідомив про свою пропажу, а пан Андрій — про свою знайду. У свині якраз розпочався «романтичний» період, у пошуках кавалера вона, скориставшись відсутністю ґазди, пошкандибала «на чужі села»…

Місцеві розхвалюють різника: якби був черствою, захланною людиною, міг би як професіонал своєї справи швиденько розправитися із приблудною свинею. Але він вчинив по-людськи.

По втікачку Михайло Яциків поїхав до Вербова підводою. Тамтешні чоловіки допомогли йому завантажити на фіру свиню-гульвісу — і після невдалих «вечорниць» вона взяла курс додому…