Дика свинка Маруся кладе на лопатки мисливського ягдтер'єра

Іван Фаріон
- 28.04.2026, 17:50
- 438

Харків'янина Богдана Бондаренка читачі «Живого куточка» пам’ятають за минулорічною публікацією у «ВЗ». Із розплідника взяв на виховання додому дикого кабанчика із золотистою шерстю. Василько (так назвали цього веприка) став членом сім'ї, подружився з домашніми собаками. А найбільше любив козяче молоко і полуничний йогурт. Тепер у господаря нова велика-маленька радість, її звуть Маруся…

Льошка Маруся з перших днів прикипіла до свого господаря

Дику льошку взяли у тому ж звіринці, що і раніше — кабана Василька. Господар хоче, щоб він мав подругу. Маруся, так само, як цей уже 120-кілограмовий велетень, запоєм п'є козяче молоко, йде до рук. А от в активності перевершила його. Цілими днями ганяє по подвір'ю і хаті, як заведена.

Найближчий компаньйон Марусі - Рой, мисливський собака породи німецький ягдтер'єр. З ним вона готова проводити цілі дні. Бореться з ним, кладе на лопатки, смикає за вуха, хвіст. А Рой нітрохи не проти побавитися з такою бешкетницею. Хоча від неї у п’ять разів більший, терпляче зносить всі її капості. Сприймає ці витівки поблажливо, як дитячі вибрики.

Пан Богдан так і називає дику свинку: моя дитина. Маруся відчуває ласку ґазди. Улюблене місце її відпочинку — за пазухою волонтера. Його тепла флісова куртка зігріває і стимулює до солодкого сну.

Богдан Бондаренко з дружиною мають у себе вдома справжній мінізоопарк. У вольєрі добре почувається пара вовків. Є кілька мисливських собак, котів. У хаті живе врятований крук. Приватний простір має кабан Василько, якого щодня вигулюють на природі. Обов’язковий пункт цього моціону — разом з лабрадорами скупатися у річці, поганяти фазанів.

Швидше за все, через кілька місяців до цієї дружньої компанії приєднається льошка Маруся. А поки що вона залюбки хлюпається у ванночці…