Свинка Фрося своєму господареві-фронтовикові «дає цьом»

Два з половиною роки Фрося жила з Володимиром у його помешканні. За цей час навчилася виконувати багато його команд, реагує на них не гірше від службового собаки. Коли Володимир просить Фросю «дати цьом», вона підходить і своїм рильцем тицяється йому у губи. Почує «Дай п’ять!» — мокрим «п'ятачком» торкається простягнутої долоні. Звучить команда «Сісти!» — і свинка опускається на задні ноги. Для привітання подає Володимиру ліву лапу. Коли той попросить — стає поруч, робить «змійку» (ходить зиґзаґами між розставленими ногами). І як винагороду за кожне з виконаних завдань отримує смаколик.

Півтора року тому Володимиру надійшла повістка у ТЦК. Він без вагань пішов захищати рідну країну, але переживав, куди подіти Фросю. Деякі користувачі соцмереж злорадно пропонували віддати дресировану свинку… на шкварки. Господар поставив їх на місце — мовляв, чи віддали б ви на погибель свою кицю, песика? І згодом прихистив чотирилапу подругу в «Оствиці».

У просторому вольєрі цього етнопарку Фрося живе досі. Довкола багато конюшини, свинка залюбки смакує нею, як і смачними презентами відвідувачів — тому швидко поправляється. Через зайву вагу змушена багато відпочивати у тіні. Втім, коли порівняно недавно почула знайомий голос (Володимир прибув з передової на вакації і відразу заглянув в етнопарк) — зірвалася з місця і побігла йому назустріч.

Це треба було бачити, як Фрося втішилася своєму другові! Підбігла до нього, радісно рохкаючи, крутячи хвостиком! Дала себе почухати за вушками, під животиком. І на очах інших гостей «Оствиці» взялася виконувати команди воїна: «давала «цьом», пропонувала для вітання ногу, петляла змійкою між ногами.

Що то значить справжня дружба і справжні друзі! Вони не зникають, навіть коли їх тимчасово роз'єднала війна…