Голодних лелек рятували мороженою мойвою та фаршем

У дні снігової стихії багато людей, попри власні побутово-комунальні клопоти, переймалися порятунком братів наших менших, зокрема лелек. Сотні цих птахів, повертаючись з далекої Африки у рідну Україну, потрапили у снігову пастку, наражалися на ризик замерзнути, померти з голоду.

Один ІЗ ВОЛОНТЕРІВ, який простягнув руку до-помоги лелекам, — 50-річний кандидат наук з Інституту прикладних проблем механіки і математики ім.Я. Підстригача Богдан Дацко. Дізнавшись, що птахи потрапили у біду (півсотні цих виснажених особин сховалися біля очисних споруд «Львівводоканалу» у мікрорайоні Кривчицях), поспішив на місце їхньої дислокації (на фото). Перед тим заїхав в обласну ветеринарну клініку, поцікавився, які гостинці краще взяти пернатим. Лікарі відрадили купувати рубане м’ясо, оскільки в ньому можуть бути великі кістки, яких лелеки не перетравлять. Порекомендували взяти дрібненьку рибу, м’ясні відходи. Застерегли — м’ясо не має бути солоним…

Пан Богдан придбав три кілограми мороженої мойви, півтора кіло курячих шлуночків і сердечок. Появу незнайомця лелеки зустріли насторожено, відступилися, але коли скуш-тували «презентів», уже не ля-калися. «Гуманітарні» харчі отримали обидві колонії птахів. А вчений-добродійник на зворотній дорозі завітав до своїх знайомих на авторинку, де часом купує запчастини до своїх стареньких «Жигулів», і попросив їх залишки своїх обідів не викидати у смітник, а відносити бузькам…

Напередодні, як стало відомо кореспонденту «Високого Замку», до тимчасового місця таборування львівських лелек у Кривчицях завітали також працівники одного із продовольчих супермаркетів і піднесли птахам ящик фаршу.

Учений-математик має намір навідуватися до лелек, поки не потепліє, не зійде сніг — коли птахи зможуть самостійно добувати собі корм. Віриться, його приклад наслідують інші галичани. Однак масове паломництво до лелек навряд чи доцільне — вони можуть налякатися надмірної уваги. Зрештою, треба бути ретельним при виборі поживи для лелек: хліб-зерно — не найкраща їжа. Відновити силу наших крилатих улюбленців зможе «чоловіча» їжа…

А тим часом...

За такої негоди і хліб рибою стане…

Журналісти «Високого Замку» Роман Іванчук і Тарас Богович разом з активістами «Пласту», підприємцями і чиновниками Самбора взялися за підгодівлю лелек, які перечікують холод-голод на тамтешньому сміттєзвалищі. Прихопили зі собою рибу, варену картоплю, кілька буханок хліба. Як мовиться, за такої негоди і паляниця рибою стане. Місію підгодовувати бузьків доручили сторожеві полігона побутових відходів…

Якщо вірити легенді, що дітей приносять лелеки, то, вважайте, що гостинці від наших колег були цим птахам презентом вдячності. Тарас Богович вдруге став батьком, а Роман Іванчук готується вдруге стати дідусем…

P. S. До редакції “Високого Замку” надійшли повідомлення про скрутне становище лелек, які голодують біля села Полтви Буського району, на міському смітнику Нового Роздолу та в інших населених пунктах. Просимо допомогти птахам!

Поранений бузьок перезимував у священика. Душпастир лікував його мазями і чаями з трав

Акція порятунку «білих птахів з чорною ознакою», яка розгорнулася по всій країні, вражає своєю щирістю. До неї долучилися люди різного віку і фаху. У тому числі служителі церкви. У селі Тейсарові, що у Жидачівському районі на Львівщині, друге життя лелеці дав настоятель місцевого храму Святого Володимира о. Михайло Тріль. Бузьок — ситий, обігрітий — живе у нього цілу зиму…

Отець МИХАЙЛО служить у Тейсарові дев’ятнадцятий рік. Має присадибну ділянку, де вирощує городину. Минулого вересня разом із сім’єю копали картоплю, як помітили, що над їхнім полем якось дивно кружляє лелека (його родичі давно відлетіли у теплі краї). Зробив кілька кіл, а потім приземлився неподалік... Подумали, що хоче їсти. Найменша з доньок кинула птахові хліба — але він його не підбирав. Згодом стала зрозуміла причина візиту лелеки до людей — крило у нього виявилося пошкодженим, та й скалічене око затекло гноєм…

Упоравшись із картоплею, родина священика зібралася додому, а бузьок — за нею. Сів на капличку. На обійсті душпастиря і переночував. А зранку нового постояльця уже чекав висококалорійний сніданок — разом із отцем Степаном Братцівим зі села Рогачина на Тернопільщині, який саме гостював у свого однокурсника-семінариста, дали лелеці м’яса…

— Отець Михайло дуже переймався пораненим лелекою, — згадує о. Степан. — Ходив консультуватися з ветфельдшером. Лікував птаха тетрацикліновою маззю, змазував рани чаєм з трав…

Для лелеки 52-річний тейсарівський священик облаштував у сараї тепле місце, ночує бузько через перегородку з курми. Якось у завірюху птах кудись зник, то настоятель храму довго розшукував його, надибав знесиленого у засніженому полі неподалік цвинтару. Під пахвою приніс додому…

Отець Михайло купує для свого підопічного дрібну рибу, перед «подачею на стіл» розморожує її. У меню лелеки — магазинні курячі крильця, інші субпродукти. Восени сусідські дітлахи приносили своєму улюбленцеві жаб-мишей…

— Не дамо пропасти нашому бузькові! — каже Михайло Тріль. — Якщо з настанням тепла надумає податися кудись, заперечувати не станемо. Якщо ж вирішить залишитися у нас — будемо дуже раді…

Діти навіть ковдри для лелек принесли...

Близько 300 лелек, рятуючись від морозу, знайшли тимчасовий притулок на сміттєвому звалищі поблизу Брониці в Дрогобицькому районі, куди доставляють тверді побутові відходи з Дрогобича та Стебника.

Сморід тут стоїть нестерпний. Звалище має погану славу. Селяни вже давно добиваються його закриття. Люди влаштовують пікети, блокують дороги до місця захоронення відходів. Але у ці дні люди перейнялися не власними екологічними проблемами, а долею безпомічних птахів. Упродовж останнього тижня кілька разів на день небайдужі люди з села, діти приносять лелекам корм. Учора на «побачення» до них ледве не вся школа відправилася. Привезли хліб, бульбу, м’ясний фарш. Полохлива птиця спочатку не дуже-то й зраділа такій масовій “делегації”. До накинутого в купках корму цибасті підходили обережно, поодинці.

Діти є діти: усе б віддали, аби врятувати теплолюбних птахів. Дехто навіть ковдри приніс. Учора після обіду, довідавшись про лелек, які гинуть на звалищі, почали даватися чути дрогобичани. На білому «Рено — Кенго» приїхали приватні підприємці. Трішки адаптовані до спілкування з людьми лелеки, відкинувши обережність, дружно накинулися на 30 кг мороженої риби. В одну мить усе проковтнули.

Схоже, лелеки, що обрали тимчасовий прихисток на Дрогобиччині, голодними та обділеними людською увагою не залишаться.