Звірятка з макаронів, квіти з серветок...

Дерева та звірятка з макаронів, картини з круп та фольги з-під маргарину, квіти — з серветок... З цих звичайних продуктів та предметів можна робити незвичайні речі. У цьому кореспондент “ВЗ” переконалась на власні очі, побувавши в арт-студії відділення №15 Комунального закладу “Львівської обласної клінічної психіатричної лікарні”. Тут пацієнти малюють, роблять витинанки, аплікації, розмальовують невеличкі фігурки з гіпсу, часто малюють під музику...

Фігурні макарони —прекрасний матеріал для дерев та звіряток.

Поки спілкуємось з арт-терапевтом Валентиною Концевич, у студію періодично заглядають пацієнти, питають, коли можна прийти. Видно, що більшість ходить сюди з великою охотою.

“Буває дуже важко чимось зацікавити людину з психічними чи поведінковими розладами. Проблема ще й у тому, що у багатьох пацієнтів порушена дрібна моторика — їм важко виводити чіткі лінії чи наклеювати дрібні предмети. Тому найважливіше пояснити їм, що головне — не результат, а процес, — каже Валентина Концевич. — Починаємо, як правило, з розмальовування мандал, дитячих розмальовок. За тим, які пацієнт підбирає кольори, як виводить лінії, можна діагностувати, у якому він стані. Йдуть темні, брудні кольори — людина у депресії. Почали з’являтись світлі, яскраві кольори — отже, є прогрес”.

Підходжу до стіни, на якій кілька малюнків з жіночими силуетами. Усі вони перемальовані з одного й того ж малюнка — просто кожна людина бачить це по-своєму. У більшості людей, яких прийнято вважати здоровими, абстрактне мислення розвинене слабо, тоді як фантазія відвідувачів цієї студії не обмежена жодними рамками. Як доказ, Валентина Концевич показує доробок однієї з пацієнток — неймовірні малюнки з прекрасними поєднаннями кольорів. Виявляється, це звичайні розмальовки. Але, перевернувши на інший бік, бачиш контури зовсім іншого малюнка. Тобто, жінка не розмальовує від лінії до лінії, а просто малює поверх щось своє.

“У неї прекрасне відчуття кольору. Якби вона десь вчилась — могла б стати чудовим прикладником. За її малюнками можна було б, наприклад, ткати килими, — каже Валентина Концевич. — Серед пацієнтів часто трапляються талановиті люди. Вони самі не знають, що вони можуть, які здібності у них заховані. Я працюю майже десять років, і можу сказати, що пацієнти дуже змінились за цей час. З’явилось багато людей, які потерпають від своєї нереалізованості. Від того, що те, що їм доводиться робити, не відповідає тому, що вони можуть і хочуть робити. Скажімо, батьки заплатили дитині за освіту, знайшли роботу, а це не її, вона не хоче там працювати. В результаті та дитина мучиться на роботі, починаються конфлікти в сім’ї, і в результаті у неї починаються проблеми з психікою”.

Коли хворим дають завдання намалювати щось, що асоціюється зі свободою, усі малюють природу. Зрештою, більшість з нас у своїх блокнотах також малює квіточки та деревця. На думку арт-терапевта, це через глибокий зв’язок з природою, який в українців закладений ментально, саме природа — це наш ресурс. “А ви пройдіться “Вернісажем”. Що найчастіше малюють наші художники — пейзажі, квіти. Бо це у нас закладене генетично”, — каже арт-терапевт. Чимало робіт з арт-студії нічим не поступаються тим, які продають у сувенірних крамницях та галереях. Та виробів з арт-студій психлікарні не купують. Торік під час одного з фестивалів хотіли продавати свої вироби бодай за символічні гроші — людям подобалось, розглядали. Але як тільки чули, що це зробили психічно хворі, відмовлялись купувати.

“У Кракові арт-студія психлікарні постійно продає свої вироби, таким чином заробляє хоча б якісь кошти на матеріали. І там це купують, бо розуміють, що це благодійність. У нас вироби психічно хворих не хочуть купувати навіть з благодійною метою”, — каже Валентина Концевич. Через це арт-терапевтичні студії (а вони тепер є у кожному відділенні лікарні) перебиваються підручними матеріалами, оскільки їм постійно бракує фарб, олівців, клею.