«Якби я знепритомніла, з квартири б уже не вийшла…»

У ніч на 14 листопада московити поцілили у будинок Марії… Вибух. Дим. Пожежа. Палаючі стіни, які ще мить тому були її домом. Марія отримала контузію та опіки. Вони зі собакою вижили дивом. Єдине, що не згоріло у квартирі, — це та стіна, де вони сиділи разом зі собакою, все інше вигоріло дотла. І є особистий біль у тому, що жінка, яка рятувала інших, тепер сама зустрічає зиму без дому…".

Я зателефонувала до Марії Кальченко, аби розпитати про її рятувальний досвід. А також про те, як їй самій довелося рятуватися разом зі собакою з палаючої квартири під час ворожої атаки на Київ.

— У ДСНС я працювала з 1999 року, зараз я волонтерка, — каже Марія Кальченко, коли розпитую про її роботу. — Прийшла у рятувальну службу зі своєю собакою — доберманом. Мені запропонували її протестувати: чи годиться для пошуку людей. Собака виявилася здібною.

— Добермани — це ваша особиста любов?

— Так (усміхається. — Авт.). Загін, у якому я служила, уже мав трьох доберманів. Доберманів дуже легко навчити шукати людей. У них вроджені здібності для цього. Моя «доберманша» Міра за тиждень до прильоту по нашому будинку зайняла перше місце з пошуку людей під завалами. Мірі 3,5 року. Вона «дитина війни».

— Знаю, ви дивом врятувалися?

— Близько першої години ночі я почула звук шахеда, він, здавалося, кудись влучив… Я ще пішла на кухню, накрила кришкою їжу, думаю, про всяк випадок. Приготувала кросівки. Після цього вимкнули світло.
Міра спала… Я сиджу на ліжку, опустила голову, шукаю в Інтернеті інформацію про прильоти. Розумію, що у мене волосся горить… У вухах — шум… Вибуху я не чула, був лише свист. Я побачила, як полум’я заходить у квартиру на відстані 10 см від мене… Тієї миті подумала, що через двері я з квартири уже не вийду.

Я побачила, що сусідня квартира, де був епіцентр вибуху, була вщент знищена. У мою квартиру, мабуть, зайшло ракетне паливо. Відчувався їдкий запах. На мені почала плавитися куртка. У Міри обгоріли вуха, вуса та шерсть… Своїх кросівок я так і не знайшла, їх завалило стіною. Так само не знайшла пошуково-рятувальної каски, її розірвало. Вціліли документи, бо я їх тримала на собі. Дивом не згоріла ікона, яка була в епіцентрі вогню. У мене на шиї був ліхтарик, я його увімкнула. Стіни у сусідній квартирі не було, я почула крики сусідського хлопчика…
Покликала своїх трьох котів, але вони не прийшли. Одну кішку я знайшла лише на четвертий день — усю обгорілу. Ще одну знайшла мертвою на восьмий день. Третього кота досі не можу знайти…

— Усі речі в квартирі були розкидані, — продовжує розмову пані Марія. — Моя собака відскочила з переляку під підвіконня, я її звідти забрала. Дивлюся, вікон немає… У мене були на вікнах решітки, затягнуті сіткою, щоб котики не виходили на вулицю (квартира на першому поверсі). Ми зі собакою перелізли через підвіконня, а ці решітки лежали ніби сходи… Таке враження було, що це Бог їх постелив, щоб ми вийшли. Тільки Він міг таке зробити.
Ми зійшли з Мірою по тій решітці на вулицю. Багато людей були заблоковані у своїх квартирах. Ми вийшли самі. Усі бігають, кричать, шукають драбину… Сусіди подумали, що я з собакою гуляла. Я їм кажу, що вийшла сама з квартири. Слава Богу, того дня ніхто з моїх сусідів не загинув, були лише поранені. Це Боже диво!

Коли я вийшла з будинку, все «бахкало», були нові прильоти. У шести будинках повиривало вікна. Уявіть собі, який потужний був вибух! Нас було семеро, ми побігли ховатися у сусідній будинок. Мої сусіди почали мене шукати, думали, що я згоріла у квартирі… Якби я знепритомніла, з квартири б уже не вийшла. Мозок наче відімкнули, усі дії виконувала інстинктивно… П’ять хвилин — і квартира вигоріла вщент!

— Де ви зараз живете?

— Живу у сестри. У мене проблеми з документами. Наразі не можу приватизувати квартиру, бо справу ось уже вісім місяців розглядають у Дніпровському суді Києва. Колишня дружина брата з дітьми не хоче виписуватися з квартири. Уже внуків прописала. За квартиру вони не платили. Після смерті мами у мене були величезні борги, я їх рік сплачувала. Ми з Мірою голодували, щоб ці борги сплатити.
До мене уже телефонували з ЦНАПу, сварилися зі мною, але ті документи на квартиру, які у мене є, їм не підходять. Потрібне свідоцтво на право власності, а я не можу його отримати. Відповідно, не можу оформити компенсацію за квартиру. Зараз я знайшла нового адвоката. У квартирі прописано багато людей. Якесь замкнуте коло…

— Що вам найбільше запам’яталося у вашій роботі, коли працювали рятувальницею?

— Було багато різних випадків… 1999 року я зі своїм доберманом Воською була у Туреччині, коли там був землетрус. Це була моя перша пошуково-рятувальна експедиція. Землетрус у турецькому регіоні Дюздже забрав життя 17 тисяч людей. Також я була в Ірані, коли там був потужний землетрус. 2005 року у селищі Качі під Севастополем стався великий обвал берега. Я там теж була, ми з моєю собакою шукали людей. 2007-го шукали людей у Дніпрі — у будинку стався потужний вибух газу… Це найбільш яскраві випадки, а їх було чимало.

Відома справа про убивство водія BlaBlaCar Тараса Познякова. Його убили у квітні 2016 року під час поїздки зі Львова до Києва. Тіло хлопця знайшли у грудні 2021-го. Я теж долучалася до пошуків разом зі своїми собаками Ларі та Таміком. Пригадую, батько Тараса тримав моїх собак і давав їм нюхати його кросівок.

2019 року я поїхала зі своєю собакою Ларі відпочивати в Одеську область, у селище Сергіївку. Так сталося, що нам довелося шукати місцеву мешканку, яка раптово зникла. Через чотири дні обгоріле тіло жінки виявили у лісосмузі. Моя собака знайшла сумку з її документами. Сумка була схована у люку, біля якого Ларі зупинилася. Підозрюваним був сусід жінки. Він їй затопив квартиру і мав компенсувати збитки. Але борг так і не віддав.
Мої собаки (їх у мене було вже кілька поколінь) вміють шукати людей, тварин і речі. Міра, наприклад, шукала людей у серпні 2025-го, коли прилетіло на Дарницю. Там було 25 загиблих. Тоді Міра знайшла два тіла.

— Останнім часом спецслужби використовують у своїй роботі малінуа. Наскільки ці собаки ефективні під час пошуку людей?

— З малінуа я теж працюю. Але за моїми доберманами вони не встигають (усміхається. — Авт.). Добермани дуже швидкі та хитрі! Під час змагань доберман виконує завдання щодо пошуку людей у перші хвилини! Після трьох років ці собаки буквально зчитують думки та емоції людини.

А тим часом…

Якщо у вас є можливість фінансово підтримати Марію Кальченко, ось номер її банківської картки: 4323 3450 3664 8203.