«Для створення образу взяв слова справжнього поліцейського: «Ми тут, щоб робити світ кращим»

1 січня, у перший день нового року, на телеканалі ICTV2 стартує прем’єра комедійного детективу «Новорічна зміна». Це, так би мовити, подарунок від каналу «під ялинку» своїм шанувальникам. «Новорічна зміна» — єдиний новорічний фільм, знятий на українському телебаченні до Нового року. Святкова історія виробництва телеканалу ICTV і студії SFERA FILM розкаже про пригоди українських поліцейських у новорічну ніч, а ще поверне глядачам ICTV чотирилапого героя — пса породи самоїд, на ім’я Марс. У «Новорічній зміні» він зіграв Щедрика — помічника поліцейських. За сюжетом, лейтенант поліції Остап Мазур, роль якого виконує молодий актор Іван Жилюк, напередодні Нового року розслідує заплутану справу. У напарники йому дають його майбутнього тестя — капітана Юрія Богдановича Коваленка, який вважає, що Остап — не гідний бути чоловіком його доньки Лани. Попри особистий конфлікт, героям доведеться працювати разом, адже на кону опиниться життя Лани. Про свого героя — поліцейського Остапа Мазура, а також про те, чи вдасться хлопцеві впоратися із складним завданням, Іван Жилюк розповів журналістці «ВЗ».

— Іване, що вам найбільше подобається у вашої Остапові?

— Насамперед, це — відсутність страху. Багато хто плутає це зі сміливістю, а насправді, це різні речі. Страх — велика складова мужності, і суть у тім, щоб подолати його і зробити те, що потрібно. Мій герой Остап якось каже: «Моя служба — це не робота, це обов’язок», і він каже це з таким натхненням!

— Щоб зіграти безстрашного героя, спеціально готувалися до зйомок?

— Звісно! У мене є знайомий, який має друзів-поліцейських. Я напросився до них поїздити, щоб подивитися, як вони працюють. Був навіть у відділку. Зазвичай, коли готуюся до ролі, намагаюся провести деякий час з професіоналами, щоб розуміти, як працюють і що відчувають. До прикладу, коли готувався до ролі лікаря, тиждень ходив у лікарню.

— Що з роботи поліцейських взяли для себе?

— Спостерігав за двома поліцейськими — молодим і більш зрілим. Другий був дуже цинічний. Видно було, що багато усього у житті бачив. Та й на молодого його робота вже наклала певний відбиток і зробила жорсткішим. Та якось він мені сказав: «Ну, так, бувають і наркомани, і злодії, і шахраї, але ми тут, щоб робити світ кращим». І саме цю ідею я взяв від поліцейського для створення свого образу у «Новорічній зміні». Мій герой не тільки розслідує справу, а й проявляє важливі зараз якості — взаємодопомогу, добро, підтримку.

— Такі риси притаманні і вам?

— Насправді, я дуже закритий. Мій приклад — це класична історія людини, яка захищається, і через те мало про себе розповідає. Кажуть психологи, у середині кожної людини живе маленька дитина. Така є і у мені.

— Чому вступили на акторський факультет?

— Вибір професії, справді, був за покликом серця. Я сам родом з Харцизька Донецької області. Пригадую, 2014 року на останньому потягу, буквально, вдалось оминути окупації. За мною на донецький вокзал прилетіло. Так я опинився в Харкові без документів, лише з одним паспортом. Але зрозумів: якщо я тут, отже, це не випадково. На той момент мені було 20 років, і як то кажуть, поклався на долю. Гуляв вулицями Харкова і побачив оголошення про набір студентів на акторський факультет. В інституті як раз були консультації. Я зайшов і сказав, що вмію співати. Мені запропонували дещо підготувати, я це зробив, і так сталося, що мене взяли…

— У вас чиста українська. З дитинства спілкувався українською?

— Моя бабуся, яка виховувала мене, розмовляла гарною українською мовою. Вона мене і навчала. Я жив у російськомовному середовищі, і ще тоді любив провокувати всіх. Мені кажуть «Здравстуйте!», а я у відповідь «Вітаю!». Мабуть, саме через це я і став актором. Є різні люди: є хакери, що змінюють світ, є кити стабільності, на яких усе тримається, а є люди-помилки, які всіх навколо провокують. Мені здається, що я належу саме до останньої категорії. І коли звикаєш до помилок, починаєш їх шукати: де ти нестандартний, де ти виходиш за рамки? От з цього і починається провокація простору.

— Це вам заважає чи допомагає у житті?

— Гра — це основа нашого буття. Дітей ніхто цьому не вчить — вони грають із задоволенням. І коли люди виростають, вони продовжують грати. Тому актор є у кожному з нас.