«Моїм завданням було через українську пісню розповісти про нашу незламність»

Усі, хто любить українську пісню, серед сотень інших виконавиць впізнає чарівний голос Оксани Мухи. Щороку вона давала концерти в Україні напередодні Різдва Христового — від сходу до заходу звучала коляда. І навіть ковідна пандемія не могла цій коляді зашкодити. Але свої корективи у творчість Оксани Мухи внесла страшна хвороба, з якою співачка мужньо боролася. І яку, Богу дякувати, перемогла! І ось кілька днів тому переможниця телепроєкту «Голос країни» співачка Оксана Муха повернулася зі свого першого після хвороби різдвяного туру Німеччиною, Австрією та Італією — і розповіла журналістці «ВЗ» про унікальність цих гастролей.

-Це був надзвичайно яскравий тиждень у мо­єму теперішньому жит­ті, — каже Оксана Муха. — Я дала шість концертів. А це той темп, в якому жила, працювала до хво­роби (співачка не так давно пе­реборола рак. — Г. Я.). Виступи, зустрічі з людьми, щоденні пере­льоти-переїзди…

— Це був давно запланова­ний концерт чи виступи в Єв­ропі було організовано спон­танно?

— Ще навесні цього року мій менеджмент і організатори, На­талія і Степан Шпєхи з Мюнхе­на, розпочали роботу над підго­товкою «Українського Різдва» у Німеччині та Австрії. Місяці ро­боти — і ось я та колоритний етно­гурт зі Львова «ЯгОди» колядує­мо в Європі. Ми дали три концерти — у Мюльгаймі-ан-дер-Рурі (міс­то біля Дюссельдорфа), Мюнхе­ні та Відні. Але розпочалися ці га­стролі з мого короткого виступу на щорічному святкуванні Баварської конституції. Моїм завданням було через українську пісню предста­вити Україну, розповісти про наш народ, наш колорит, наші тради­ції і нашу незламність. Темою події було «Випробування для демокра­тії у теперішній час». Промови усіх баварських політиків, які виступа­ли того дня, торкалися теми війни в Україні. Звучали чіткі месиджі про те, що українці зараз обстоюють свою демократію і волю у важкій боротьбі з путінською диктатурою.

Читайте також: Оксана МУХА: «Мені не подобається, що забуваємо і пробачаємо…»

— Ви гастролювали лише з «ЯгОдами»?

— Під час першого «Україн­ського Різдва» у Мюльгаймі-ан-дер-Рурі до нас з «ЯгОдами» при­єднали близько сорока дітей з дюссельдорфської школи «Рідне слово». Це українські діти — як ті, що в Німеччині уже тривалий час, так і новоприбулі, зокрема зі схо­ду України — через агресію росії. Керівник цієї школи Яромир Бо­женко розівчив з дітками віншу­вання та три колядки — лемківську «У глибокій долині» та традиційні «Нова радість стала» і «Добрий вечір тобі». Усі присутні на кон­церті (а відбувався він у храмі) були зворушені дитячим співом. У залі було багато німців — усі зго­дом говорили про своє захоплен­ня різдвяними традиціями укра­їнського народу.

«Українське Різдво» у Мюн­хені відбувалося у вишукано­му концертному залі — у Будин­ку мистецтв. І цього разу до нас прийшло більше німців, аніж українців. Це і було нашою з ор­ганізаторами метою — ознайо­мити європейського слухача з українськими колядами та ще­дрівками. Було надзвичайно при­ємно відкривати для німців укра­їнську культуру — ту, якою вона є насправді, від джерела, від осно­ви, а не ту, яку вони можуть спо­глядати час від часу, скажімо, на телебаченні — масову, шаровар­ну. Ми з «ЯгОдами» привезли нім­цям широкий спектр різдвяних творів: від дохристиянських ще­дрівок — до сучасних авторських колядок («Народився Бог на са­нях» Богдана-Ігоря Антонича і Ва­силя Жданкіна, «У Різдвяну ніч» Мирослави Сидор, «Колискова» Ярослава Нудика з «Піккардій­ської Терції»). А ще ми привезли з України справжнього великого ді­духа і Різдвяну зірку, які слугували декораціями на сцені.

— Але ще був Відень…

— «Українське Різдво» у Відні відбувалося у прекрасній старо­винній Єзуїтській церкві, у само­му центрі австрійської столиці. У храмі було дуже холодно, але, по­при це, зібрався повний зал слу­хачів, здебільшого українців. І ми так дружно всі колядували, що, зрештою, усі забули про холод… Цінним і знаковим для мене є те, що в кожному місті нам вдавало­ся розповідати історію легендар­ного «Щедрика» — в унісон із його 100-літтям. Це ж найвідоміша українська мелодія на увесь світ! Це пісня цілої планети — Carol Of The Bells знають скрізь. А отже, знають народну українську ще­дрівку в обробці талановитого Миколи Леонтовича. Це викли­кає гордість за наше, українське! Перед виконанням «Щедрика» я розповідала публіці історію — про трагічну долю Леонтовича, яко­го у його власному домі вбив ро­сійський чекіст, якого впустили переночувати… Радянській вла­ді невигідний був такий талано­витий, висококласний компози­тор, здатний подавати Україну на увесь світ достойно, сучасно, ак­туально… Історія повторюється — зараз українців вбиває той самий ворог, що і на початку ХХ століття.

А ще на кожному концерті ми проводили благодійні аукціони, центральними лотами яких тра­диційно для моїх виступів були унікальні картини на шкірі худож­ника Ніко Струса. На «Українсько­му Різдві» у Німеччині та Австрії нам вдалося акумулювати близь­ко 120 тисяч гривень, які скерує­мо на підтримку нашого війська.

Повернувшись до Рима, де я зараз тимчасово живу, я мала на­году у Посольстві України в Італії піснею привітати наших воїнів із Днем Збройних сил України. А че­рез кілька днів виступила з укра­їнською колядою на центральній площі Ватикану — під час відкрит­тя унікальної експозиції 100 вер­тепів світу. Були серед них і укра­їнські — на синьо-жовтій долоні нашого Воїна, у макеті Азовсталі — незламної фортеці українсько­го фронту… А на ялинці — білі ан­гели — як символ 443 душ україн­ських дітей, життя яких забрала цього року війна росії проти Укра­їни… Цінно, що того дня у Ватика­ні на кожному кроці щось нагаду­вало про Україну — синьо-жовта ялинка, наші колядки… Зміни­лася риторика Папи Римського щодо того, що відбувається на нашій землі!

Уся земля починає прослав­ляти народження Христа! Як же хочеться, щоб українці зустріли Різдво у мирі, спокої, теплі…

Дивіться також: