«Львівський ОХМАТДИТ зорганізувався і успішно працює у час війни»
Розмова із в. о. директора КНП ЛОР «Львівська обласна дитяча клінічна лікарня ОХМАТДИТ»
/wz.lviv.ua/images/interview/_cover/455426/kvit.jpg)
— Дмитре Івановичу, вас було призначено виконувачем обов’язків директора ОХМАТДИТу буквально 22 лютого, тобто за 2 дні до початку війни. Фактично, можна сказати, що вам довелося коригувати свої плани щодо роботи. Але чи вдалося щось проаналізувати і покращити за місяць роботи?
— Коли погоджувався на цю посаду, я проаналізував і вивчив усі документи госпіталю, зрозумів, що стан плачевний, лікарня кризова і перебуває на межі фінансового колапсу. Я це пояснюю тим, що колектив був не готовий до входу у нові умови фінансування вторинної та третинної медичної допомоги. Тобто не було розуміння зміни всієї системи медичної галузі і установи зокрема. Лікарня не повноцінно працювала з Національною службою здоров’я України (НСЗУ). За аналітичними даними минулого року, зі 100% виписаних хворих — лише 86% оплатила НСЗУ, бо були помилки у введенні даних пацієнтів. Сумарно це недоплата у 8−9 мільйонів гривень. Сьогодні ми активізували роботу в цьому напрямі в повному обсязі, введено посаду заступника директора з контролю ефективності підприємства та реалізації програми НСЗУ. Ми модернізуємо медичну інформаційну систему, набираємо людей, які навчатимуть наших лікарів працювати з введенням даних по НСЗУ. Вийшли на новий рівень оцінки ефективності кожного працівника окремо та відділення в цілому.
Загалом, на сьогодні нам вдалося зняти гострі проблеми фінансування закладу. Ми певною мірою зменшили фінансову напругу з заробітною платою, виплатили зарплату за лютий, аванс за березень і закрили борги перед постачальниками.
Ми створили нову кадрову службу із підрозділом боротьби з корупцією, якої не було раніше. Реорганізували фінансову службу. Модернізували структуру аналітики надання медичної допомоги. Відновили комунікаційні зв’язки у колективі, бо нам потрібні максимальна відкритість до людей і колективна відповідальність.
Звичайно, до війни ми розробили попередню «дорожню карту» виходу з кризи, яка була розрахована на 3 місяці, план розвитку до кінця року і стратегічний план на 2 роки. Але ніхто не думав, що буде війна, все затримується, і лише цього тижня ми розпочинаємо аудит відділень. Зрозуміло, що має бути реорганізація, бо не може бути на 30-ти ліжках 5 пацієнтів. Порожні ліжка нам дорого обходяться. Після аудитів ми визначимо тактику роботи, напишемо стратегію і укладемо новий колективний договір.
Хочу сказати, що з першого дня роботи ми суттєво відчуваємо підтримку Львівської обласної ради і департаменту охорони здоров’я облдержадміністрації. Але потрібно розуміти, що криза у лікарні поступово наростала 6−7 років, що й призвело до фінансового колапсу.
— Чи змінилася суттєво робота лікарні, зважаючи на війну?
— В умовах війни будь-яка лікарня має виконувати свою звиклу роботу, крім того, є ряд нових функцій, які створені форс-мажорними обставинами.
По-перше, максимально мобілізовані усі працівники. Посилено щоденні комунікації між медперсоналом. Постійно вносимо корективи у робочий графік, передачу чергувань тощо. Ми маємо максимально відчувати плече одне одного в колективі і знати, що робиться у лікарні.
Ми у звиклому режимі приймаємо наших пацієнтів з міста, області та інших регіонів України. Маємо й великий потік переселенців, що становить 60% усіх госпіталізованих дітей, у тому числі і новонароджених. Також 40% пацієнтів, які звернулися, проходять амбулаторне лікування. Вони не вимагають стаціонарного лікування, але вимагають обстеження, аналізів, огляду і призначення лікування, а це близько 30 дітей щодня.
Не забуває нас і коронавірус. У ковідному ізоляторі на 60 ліжок у нас до 60% дітей. Це діти — вимушені переселенці.
Крім того, за попередньою домовленістю з лікарнями Києва, Харкова та інших ми приймаємо у себе хворих та поранених дітей, стабілізуємо їхній стан і транспортуємо, за потреби, на подальше лікування до європейських клінік.
Нова функція для нашої лікарні — це і сортування гуманітарної допомоги. Завдяки нашим волонтерам-доброчинцям її приїжджає дуже багато. Частина залишається для потреб лікарні, частина їде у східні області країни та на потреби армії.
Ще одна функція — це психологічна підтримка дітей та їхніх батьків, які приїхали до нас з регіонів активних бойових дій. Практично всі вони поступають до нас з тою чи іншою психологічною травмою. Вони відірвані від середовища в якому жили, відірвані від освіти, від житла, їм надзвичайно важко. Тому щодня з ними працюють наші психологи.
До речі, у нас є пацієнти, які приїжджають зі своїми домашніми тваринами. Ми вже мали таксу з пораненою лапою, хом’яка. Ми не забороняємо дітям перебувати разом зі своїми домашніми улюбленцями, бо вважаємо, що розлучення з ними спричинить ще більшу психологічну травму.
Окремо хочу сказати, що ми відновили роботу консультативної поліклініки, яка була зупинена на початку війни. Враховуючи великий потік переселенців і пацієнтів із загостреннями хронічних захворювань, а також, щоб розвантажити наше приймальне відділення, ми працюємо і консультуємо дітей. У поліклініці тепер є і денний стаціонар офтальмологічного відділення.
Отож лікарня абсолютно адекватно і успішно працює в час війни, і ми готові до більшої кількості пацієнтів, для цього є забезпечення медикаментозне та кадрове, підготовлена резервна операційна.
— Ви згадали про підтримку місцевої влади, але вас підтримують і благодійники, чи відчуває це медзаклад?
— Так, сьогодні весь світ об’єднався, аби допомогти Україні у цей надскладний час. Дай Боже, ми його спільно пройдемо.
Ми надзвичайно вдячні усім нашим благодійникам. Людям, які підтримують нас. Вдячні департаменту охорони здоров’я Львівської ОДА, який з гуманітарної допомоги виділяє для нашої установи важливе медичне обладнання, вдячні керівництву Львівської обласної ради та управлінню комунального майна за підтримку наших заходів та тактики.
Дякуємо опікунській раді ОХМАТДИТу, завдяки якій до нашої лікарні доставляють багато медичного обладнання, медикаментів, засобів догляду тощо.
Дякуємо організаціям, громадськості, волонтерам, людям, які від щирого серця просто хочуть допомогти. Нещодавно англієць не купив собі мотоцикл, а купив нам швидку допомогу. Ми уже її підготували і передали на передову для порятунку наших хлопців. Польські лікарі зібрали кошти і також купили для нас автомобіль швидкої допомоги. Ну і ще одна «швидка» приїхала до лікарні від самого Папи Римського Франциска. Такі речі надзвичайно цінуємо. Це люди з великим серцем.
Щоб робити крок вперед, нам, безумовно, потрібне новітнє високотехнологічне обладнання, яке потребує заміни щоп’ять років. Коли я роблю ранковий обхід у реанімації новонароджених, то ловлю себе на думці, що ще 15 років тому ці дітки були приречені, а сьогодні їх виходжують, і виростуть вони здоровими.
— Розкажіть про колектив лікарні. Він для вас новий…
— В ОХМАТДИТі працюють дуже грамотні і фахові лікарі, вишколений середній медичний персонал. Це, безумовно, один із найкомпетентніших колективів. Його потрібно зорганізувати, щоб працювали всі в одному руслі. Мені дуже приємно, що в колективі є розуміння цього.
Тому ми після аудиту будемо розробляти спільно стратегію, структуру, візію, місію, бізнес-план лікарні. Але все це ми будемо робити максимально відкрито і колективно.
Я щиро сподіваюся, що наш маленький успіх у масштабах великої України — це ще одна цеглинка у міцний фундамент над ворогом.
Розмовляла Мирослава КВІТКОВСЬКА.
Читайте також: «Українці зараз переживають кризу, трагедію, травму, втрату«