«У багатьох місцевих радах півдня і сходу гору можуть взяти представники проросійських партій»

25 жовтня мільйони українців підуть на виборчі дільниці, щоб обрати нову місцеву владу. Правила її обрання по-новому виписано у Виборчому кодексі, додаткові правки у нього минулого тижня внесла Верховна Рада. Проаналізувати їх ми попросили людину, яка на виборах, як кажуть, зуби з’їла. Наш співрозмовник — колишній заступник голови ЦВК Андрій Магера.

— Пане Андрію, наскільки видозмі­нений порядок формування органів місцевого самоврядування допомо­же нашим громадянам обрати кращу, ефективнішу владу у селах, селищах, містах, в об’єднаних тергромадах?

— Ухвалений торік у грудні Виборчий кодекс об’єктивно потребував змін. У ньому було багато суперечливих норм, прогалин. В одному пункті визначено одну кількість обраних депутатів у цій раді, в іншому — кількість депутатів рай­ради від кожної громади. Ці цифри не стикувалися між собою.

Та замість того, щоб удосконалюва­ти ці норми, парламент погіршив Кодекс. Для прикладу, вибори депутатів район­ної ради, як і передбачено логікою Кон­ституції, мали би відбуватися за мажори­тарною системою — щоб у цій раді була обов’язково представлена кожна гро­мада. Парламент же передбачив про­порційну, партійну систему. А вона не може забезпечити представництва кож­ної громади.

Якщо раніше на виборах до райра­ди можна було висувати як кандидатів від місцевих осередків партій, так і са­мовисуванців, то за умов пропорційної системи висувати їх може лише партія. Балотування самовисуванців не перед­бачено.

— Чи виправдана норма про парти­зацію виборів у населених пунктах, де живе понад 10 тисяч людей?

— Не пам’ятаю, щоб у сільських посе­леннях європейського континенту місце­ву владу обирали саме за пропорційною виборчою системою.

Нав’язування пропорційної вибор­чої системи на місцевих виборах — вели­ка помилка. Вибори до місцевих рад — це вибори не до державних органів влади. Якщо говоримо про законодавчу, вико­навчу, судову гілки влади — це гілки одно­го дерева. А місцеве самоврядування — інше дерево. Держава точно не повинна монополізувати право висування канди­датів до представницьких органів місце­вого самоврядування і надавати його ви­ключно партіям.

— Чому так швидко змінили райони в Україні? Чому саме зараз, а не рік тому? У «старих» районах, яких від 19 липня уже немає, у дуже небагатьох політичних партій — «Батьківщини», «Європейської Солідарності», «Сво­боди», «ОПЗЖ» — існували місцеві ор­ганізації. Нова правляча партія «Слуга народу» тільки-но почала розвивати­ся, подекуди не мала навіть обласних осередків. Про районні — мовчу.

— Що сталося зараз? Утворилися нові райони. «Старі» партії опинилися без своїх організацій на місцях. Висувати кандидатів до районних рад вони не мо­жуть. До сільських — така ж картина. Змі­нами до Виборчого кодексу партія влади заклала можливість висування канди­датів обласними партійними організаці­ями — до всіх без винятку місцевих рад. Все було зроблено для того, щоб забез­печити можливість висування кандидатів на місцеві вибори від партії «Слуга наро­ду». Бо якби не змінився районний поділ, інші партії сказали б «слугам»: у нас є вже районні парторганізації, а ви — створюй­те…

— Які новації у Кодексі вас як фахів­ця виборчого права порадували?

— Багато хто аж пищить від нової фор­ми виборчого бюлетеня. На перший по­гляд, він виглядатиме красиво: назви партій, прізвища кандидатів. Але якщо копнути глибше, на цьому переваги за­кінчуються. Починаються проблеми. У первинному варіанті Кодексу (коли про­порційну систему хотіли ввести у населе­них пунктах від 90 тисяч виборців) перед­бачалося, що бюлетень буде маленьким. Що у ньому буде лише дві позиції: треба було вказати номер партії, яку підтримує виборець, і номер кандидата. Щоб бю­летень був дійсним, достатньо було впи­сати номер улюбленої партії, кандидата вписувати було не обов’язково. Зараз же пропонується вписати назви всіх партій і всіх кандидатів. Але є нюанс. На окре­мих виборах за пропорційною системою кількість партій-учасників може виявити­ся суттєво більшою, ніж технічні можли­вості для виготовлення бюлетеня.

Друга проблема. Теркомісії не мають секретаріату, такого серйозного, як у ЦВК, апарату. Не мають досвіду. Є велика ймо­вірність помилки у написанні назви партій в самому бюлетені. Уявіть, що буде, якщо така помилка трапиться. У мене на пам’яті приклад Києва, де у 2014-му у довгій на­зві партії допустили незначну погрішність. І через це довелося передруковувати весь тираж бюлетенів. На це пішло більше міль­йона державних коштів…

Третій момент. У бюлетень впису­ють прізвище кандидатів за номерами. А якщо скасують реєстрацію когось з них чи він відмовиться від балотування? А бюлетені вже надруковано! Чи не введе це виборця в оману?

Є начебто хороша норма, яка дає змогу брати участь у місцевих виборах внутрішньо переміщеним особам, тру­довим мігрантам. Вони можуть зміни­ти будь-яку виборчу адресу і голосува­ти будь-де. Але — без підтверджувальних документів. Це нонсенс. За такого голо­сування може бути задіяно технологію купівлі виборців.

— Начебто не передбачено обрання сільських старост…

— Це правда, 25 жовтня обирати ста­рост не будуть. Можливо, планують вза­галі не обирати, а призначатимуть їх міс­цеві ради громад…

І ще про районні ради. У Виборчо­му кодексі, який було ухвалено у груд­ні 2019 року, і до обласної, і до районної рад мала бути передбачена не пропо­рційна система виборів, а мажоритар­на. Вона гарантувала обрання депутатів у ці ради від кожної без винятку грома­ди. Всупереч логіці Конституції, до об­ласної ради у Виборчому кодексі відразу було прописано пропорційну систему, а до районних — мажоритарну систему. За­раз і в районну раду прописано вибори за пропорційною системою. Мені цікаво, як на цю норму подивиться гарант Кон­ституції? Хоча, коли він підписував за­кон про Виборчий кодекс і, маючи вели­чезний апарат, не побачив того, що ціле місто Тернівка (а це 20 тисяч виборців) не включено до виборчих регіонів, не на­клав вето! Тому цього разу у мене немає ілюзій щодо того, чи президент заветує зміни у Виборчий кодекс. Отож і обласні, і районні ради обиратимуть у неконсти­туційний спосіб.

— Які це може мати наслідки?

— Є всі підстави для підготовки кон­ституційного подання (для цього треба зібрати підписи не менш ніж 45 народних депутатів) про визнання неконституцій­ними окремих положень Виборчого ко­дексу — у тому разі, якщо закон про ньо­го підпише і оприлюднить Володимир Зеленський. Уявіть, якщо КС почне роз­глядати це подання і у розпал виборчого процесу ухвалить рішення. Що тоді ро­бити далі? Ми зірвемо вибори!

— Ну бодай одна виборча норма по­винна вас втішити — про жорсткіше покарання за засівання округів «греч­кою».

— Але суворість українських законів ні­коли нічого не гарантувала. За соціоло­гією, більшість наших громадян толе­рує корупцію на виборах. Готові брати гроші від кандидатів чи від партій. У владі можуть відрапортувати про що завгодно: скажімо, що посилили кримінальну від­повідальність — але ж зрушення навряд чи будуть. І раніше Кримінальний кодекс забороняв підкуп виборців.

— Чи не спотворять результати во­левиявлення поспішно запроваджені новації?

— Можуть спотворити. У цьому Кодек­сі багато положень, які не узгоджуються із Конституцією. Наприклад, така некон­ституційна норма: законодавці пропи­сали, що перший номер списку партії не включається у регіональні списки — на відміну від інших кандидатів від цієї пар­тії. Але ж це порушує принцип рівного ви­борчого права: в одного кандидата одні умови балотування, у інших — інші.

— Чи можете спрогнозувати роз­клад політичних сил на цих місцевих виборах?

— Місцеві вибори мають свою специ­фіку. Це не один, а сотні самостійних ви­борчих процесів, не залежних один від іншого. В одних регіонах перевагу мати­муть одні партії, в інших — інші. Маю по­боювання, що у багатьох місцевих радах півдня і сходу України гору можуть взя­ти представники партій, які декларують дружбу з державою-окупантом. Чого нам дивуватися, якщо українські телеканали у нас кодують, українське населення ди­виться російське ТБ без будь-яких про­блем через супутникову «тарілку». Йде імперське зомбування українців.